Перейти до вмісту

Recommended Posts

post-152-0-14666600-1429803943_thumb.jpg
 

Побудь со мной еще хотя бы вечность...

Побудь со мной еще хотя бы вечность...

В остывшем кофе тонет тишина.

Мы разучились верить в неизбежность,

Когда на небе царствует луна.

 

Побудь со мной в рассветном переливе,

Когда рубин ложиться между строк

И тает ночь в лазурной перспективе,

Опять ловлю твой каждый выдох-вздох.

 

Побудь со мной в закатном полумраке,

Когда не нужно даже просто слов,

Когда смешались чувства в Зодиаке

В название «взаимная любовь».

 

Побудь со мной со знаком бесконечность...

Я навсегда просить не стану чувств,

Лишь подарю безоблачную нежность,

Тебя запомню сердцем наизусть.

 

Натали Зеленоглазая, 2010 г.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.

Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!

Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.

Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скабри по краплині
Я тобі закохано віддам.

 

В.Симоненко

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

post-152-0-01035800-1429802422_thumb.jpg

Не предавайте кошек никогда!

Тепла комочек, хитренькие глазки…
В обнимку с кошкой беды — ерунда.
Ее любовь не требует огласки.
Не предавайте кошек никогда!

Подарит кошка радость, вдохновенье
и будет рядом с вами навсегда,
мяуканьем, невидимою тенью…
Не предавайте кошек никогда!

Разбудит утром, тихо замурлычет…
Массаж бодрящий сделает всегда.
И входит счастье в добрую привычку.
Не предавайте кошек никогда!

И только кошка будет ждать у двери,
домой вернется через города.
Кошачье сердце искренне вам верит…
Не предавайте кошек никогда!

© Счастливая кошка
Фото из архива автора

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

post-152-0-13491700-1429803648_thumb.jpg  

 Вечірнє сонце, дякую за день! 

 

   Вечірнє сонце, дякую за день!

   Вечірнє сонце, дякую за втому.

   За тих лісів просвітлений Едем

   і за волошку в житі золотому.

   

  За твій світанок, і за твій зеніт,

   і за мої обпечені зеніти.

   За те, що завтра хоче зеленіть,

   за те, що вчора встигло оддзвеніти.

   

  За небо в небі, за дитячий сміх.

   За те, що можу, і за те, що мушу.

   Вечірнє сонце, дякую за всіх,

   котрі нічим не осквернили душу.

   

  За те, що завтра жде своїх натхнень.

   Що десь у світі кров ще не пролито.

   Вечірнє сонце, дякую за день,

   за цю потребу слова, як молитви.

 

Ліна   Костенко 

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Я ненавижу в людях ложь,

От лжи к предательству полшага

Когда-то все решала шпага,

А нынче старый стиль негож..

Я ненавижу в людях ложь,

ту, что считают безобидной,

Ту , за которую мне стыдно,

Хотя не я, а ты мне лжешь.

Я ненавижу в людях ложь,

И не приемлю объяснений

Ведь человек,

как дождь весенний,

А как он чист,

апрельский дождь!

Я ненавижу в людях ложь...

 

* * *

И лесть я тоже ненавижу,

А искренность в друзьях -ценю

Пусть лучше скажет: ненавижу,

Чем липко, льстиво: Я люблю.

Пусть лучше скажет:ненавижу,

И я попробую понять,

Утешить, если он обижен,

Иль боль противную унять.

И как бы не было мне больно,

Старюсь помнить я всегда,

Увы, и я могу обидеть,

И ранить больно иногда.

Увы, как все, не без греха я,

Так мне ли друга моего судить,

Быть может, потому стараюсь

Понять, ободрить и простить.

Уж коли и сужу о людях,

То если человек подлец,

Мне просто рядом с ним не место,

Так мать учила и отец.

Я просто очень твердо знаю,

Что как бы ни старалась я,

Я никого не воспитаю,

И это доля не моя.

Мне человек неинтересен

Я от общенья ухожу,

Но в душу я ему не гажу,

И ран ему не наношу.

Ну, не могу поднять я руку,

На тех, кто и без меня так слаб,

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

У меня от хамства нет защиты. 
И на этот раз оно сильней. 
Звонкие хрусталики разбиты — 
Позывные доброты моей. 

Только слышно, как в душе играет 
На старинной скрипочке печаль. 
И слова для мести выбирает, 
Что забыты были невзначай. 

У меня от хамства нет защиты. 
Беззащитность — за какой же грех! 
И опять в волнах моей обиды 
Захлебнулся смех. 

Ну а хамство руки потирает. 
Всё ему пока что сходит с рук. 
Сколько мир от этого теряет! 
Только нам сплотиться недосуг.

 

Автор: А. Д. Дементьев

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Чим пахне Дитинство? Ми забули. Ірискою, Сміхом, Молоком... Як пахнуть Дорослі? Банально - Парфумом, Сумом, Коньяком...

post-152-0-92270500-1429888548_thumb.jpg

 

 

Мамо, відведи мене в дитинство

post-152-0-97158300-1429888659_thumb.jpg

 

Мамо, відведи мене в дитинство;

У далекі сонячні світи…

Одягни серпанкове намисто

І мою дорогу освіти… 

 

Мамо, як мені буває важко 

Втомленими віхами брести… 

Кароока ніжна моя пташко,

Ти мене в душі перехрести… 

 

Мамо, розжени мої страждання;

Біль тупий приборкай у грудях…

Осіни мої уподобання

Й підкажи до Щастя вірний шлях… 

 

Одягни серпанкове намисто 

Й заверни у зоряні світи.

Мамо, відведи мене в дитинство;

Стежку молитвами освяти…

Автор: Юрій Цюрик

 

 

 

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Геній  і Ангел. Я хочу познайомити вас з творчистю Сашеньки Бурбело, це неймовірно талановита дівчинка,  Дуже боляче, що ії нема більше з нами, ця зіронька згасла понад рік тому. Недавно познайомилась з її батьками, Світлана та Сергій, чудові люди, на превеликий жаль їх спіткало таке горе, Сашенька була їх єдиною дитиною.

 

Бережімо Україну

 

Україно, дівчинко ласкава!

Кожен тебе в серці береже.

Конюшина біла у отавах,

Ген, село тополя стереже.

 

А під лісом квіточки-дзвіночки

На стеблі високім і тонкім

Сушать платтячка, небес ковточки,

І дзвенять: «Тілім-тілім-тілім!»

 

Пахнуть м’ята, кущики любистку

І ріки м’якенькі кушири.

Україно, хто в Червонім списку

З твого зела літньої пори?

 

Зберігаймо ж України славу –

Цю природу – річку і отаву,

Джерельце у травах край ріки

І ромашку ніжно-золотаву.

Бережімо все це на віки!

 

Завітайте на сайт Сашеньки, який створили її батьки , в пам'ять своєї єдиної донечки.

 

http://boss.brightway.com.ua/index.php?a=3&f=zmist&lng=ua

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

які гарні вірші написала ця дитина.хай земля їй буде пухом....

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

 

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,   

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.  

Заглядає в шибку казка сивими очима,  
Материнська добра ласка в неї за плечима.  

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,  
Не пущу тебе колиску синову гойдати.  

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,  
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.  

Темряву тривожили криками півні,  
Танцювали лебеді в хаті на стіні,  

Лопотіли крилати і рожевим пір'ям,  
Лоскотали марево золотим сузір'ям.  

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,  
Виростуть з тобою приспані тривоги .  

У хмельні смеркання мавки чорноброві  
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.  

будуть тебе кликать у сади зелені  
Хлопців чорночубих Диво-наречені.  

Можеш вибирати друзів і дружину,  
Вибрати не можна тільки Батьківщину.  

Можна вибрать друга і по духу брата,  
Та не можна рідну матір вибирати .  

За тобою завше будуть мандрувати  
Очі материнські і білява хата.  

І якщо впадеш ти на чужому полі,  
Прийдуть з України верби і тополі.  

Стануть над тобою, листям затріпочуть,  
Тугою прощання душу залоскочуть.  

Можна все на світі вибирати, сину,  
Вибрати не можна , тільки Батьківщину  


Весна 1962  

Джерело: В.Симоненко.  

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

" Жди меня, и я вернусь.
Только ОЧЕНЬ жди..."

Константин Симонов

Ти чекай мене, чекай…
І повернусь я.
Ти чекай мене, коли
На душі зима,
Пада білий смуток-сніг,
Стогне заметіль…
Ти чекай мене, коли
Не проходить біль.

Ти чекай, коли гірка
Забринить сльоза.
І не вір нікому Ти,
Що забуду я
Твої очі – два вогні,
Сонця жар – уста…
Ти чекай, бо в чужині
Серце їсть тугА.

Ти чекай мене, коли
Прийде танцю час.
Рине музика дзвінка
Не діждавшись НАС.
Хоч у Тебе на плечі
Не моя рука.
Ти чекай, бо самота
І гірка, й важка…

Ти чекай мене, чекай
І не забувай
Ті стежки, що ми пройшли,
Наш зелений рай.
Древній Львів, “німий” поет
Дивляться нам вслід:
- Свою землю і любов
Збережіть від бід.

Ти чекай мене, чекай...
Не бажай добра
Яничарам і катам,
Всім, хто хоче зла.
Тим, хто п'є гарячу кров
Бреше, аж смердить.
В кого серце - ковбаса,
Хто продати - вмить.

Ти чекай мене, чекай.
Бо біда не спить.
Чорна птаха б’є крилом,
Хоче розлучить.
Наклика новий ГУЛУГ.
Все життя на злам…
Тихо входить злодій-страх…
Що з Тобою там?

Ти чекай мене, чекай...
Серцю мому вір.
Моя любко чарівна
Із високих гір.
Моє сонце золоте,
Тихий спів струмка.
Моє щастя чарівне,
Музико п'янка...

(5-8 березня. 1991р., м. Ульяновськ)

Ти чекай мене, чекай...
Бо прийде весна.
І, нарешті, будем МИ -
разом, Ти і я.
Переможе все любов,
Сонце стопить сніг...
Повертаються до тих,
Хто чекати міг.

(25. 01. 2013р., м. Івано-Франківськ)

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах
Це переклад.

 

 

Чуєш ...
Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка ...
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть
Вже й забувши їх ...
І коли листів нема
Із далечини
Інші вже не ждуть дарма,
Стомлені вони ...
Повернуся, тільки жди
І не зич добра.
Тим, хто каже «Далі йди»,
Вже забуть пора ...
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим
«Було й промине» ...
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі.

Та ні,
Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж »! -
Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижив як
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так,
Як ніхто не вмів.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

у Сашеньки Бурбело появилась 3Д книга, вот ссылочка  http://ozdorov.info/vita/book/struna2.html#/I/  у нее есть замечательное стихотворение "Молитва за Україну", вы его можете найти на 254 стр, вверху в окошечке вводите цифры и нажимаете "энтер".

вот ссылочка на этот виршик http://ozdorov.info/vita/book/struna2.html#/254/

 

post-10-0-62946400-1431418825_thumb.png

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Позволь ... присяду я на краешке души ...
Здесь так красиво и ... тепло без меры ...
Не надо слов ... со мной ты просто подыши ...
Я здесь нашла ... обитель моей веры ...
Наверно ... так красиво ... лишь в раю ...
Наверно ... не была я там ... не знаю ...
Но ... у души красивой ... на краю ...
Я чувствую ... что так и ... понимаю ...

 

***

Я тебе открою тайну - (Никому не говори):

Всё на свете не случайно - от заката до зари,
Всё на свете что-то значит - чья-то ложь и доброта,
Если в сердце ливень плачет, если есть в душе мечта

 

Что-то значит всё на свете - и улыбка, и глаза,
И нелепая ошибка, и нежданная слеза.
И найдётся оправданье даже слову невпопад,
Неумелому признанью  и - когда отводят взгляд...

И по-своему всё это каждый может объяснить,
Слушать глупые советы или чем-то заменить,
Вместе быть или расстаться, оставаться или уйти, 
Растеряться, рассмеяться,  с верного свернуть пути...

Каждый вправе сам, как хочет,  жизнь единожды прожить,
Выбрать путь сложней иль проще, торопиться, не спешить...
...Всё на свете не случайно - от заката до зари...
-Я тебе открыла тайну - никому не говори!

***

 

Как жаль, что нам двух жизней не дано,

Одну бы мы, как черновик, прожили...

Не важно, что там было б суждено,

Какие ждали б нас перипетии.

А, вот, вторую, взяв как чистый лист,

Мы б набело её переписали

И получилась бы у нас такая жизнь,

О какой Боги даже не мечтали...

И не было б в ней места для врагов,

Для зависти, предательства, печали...

В ней все бы мы нашли свою любовь,

Когда бы мы заранее всё знали.

Но нам, увы, двух жизней не видать,

Чтобы одну, как черновик, прожили…

И потому хочу вам пожелать,

Чтоб к той, что есть, вы бережнее были..

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

post-152-0-73322600-1431789156_thumb.jpg

Мой Ангел-Хранитель, я снова устала
От этих тяжелых, нежданных потерь.
А раньше я боли почти что не знала,
За что же так колко, так больно теперь?
Мой Ангел-Хранитель, зачем эти люди
Возникли тогда у меня на пути?
Наверно, уроком и опытом будет.
Сама и без них не смогла бы пойти.
Но что же так больно, мой Ангел, ответь мне!..
Пожалуйста, сделай полегче чуть-чуть.
Ведь я же ребенок, а рядом не дети...
Поможешь, направишь на правильный путь?
Мой Ангел-Хранитель, я снова печальна,
Хотя я уже отпустила их зло.
Но в душу крадется - как  специально
Все то, что когда-то уйти не смогло.
Мой Ангел, я знаю, меня ты не бросишь,
Я знаю, поможешь мне все пережить.
Чего я хочу, ты, пожалуй, не спросишь,
Но сделаешь так, как должно просто быть.
Спасибо за то, что меня охраняешь,
За то, что ты будешь всегда охранять.
Мой Ангел, ведь ты где-то рядом летаешь...
С тобой я смогу и сама полетать.
Мой Ангел-Хранитель, я снова устала
От этих уже ненадежных людей.
Пожалуйста, сделай, чтоб точно я знала,
Кто друг, а кто враг в этом хаосе дней.

Ксения Колчанова

post-152-0-04994400-1431789230_thumb.jpg

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Дарите людям красоту  

 
Дарите людям красоту!
Ведь в мире столько зла и мести,
Обид, предательства и лести.
Дарите людям красоту!

Творите только для людей!
Пишите, говорите, пойте,
Смешите, обучайте, стройте.
Творите только для людей!

Дарите людям доброту!
Дарите им свои улыбки,
Прощайте глупые ошибки.
Дарите людям доброту!

Дарите людям этот мир!
Они живут, не замечая,
Теряют, даже не узная,
Как он прекрасен этот мир!

Как много в мире красоты!
Как много в нём творений чудных:
Картин, поэзии и музык –
Всё это сможешь видеть ты.

Взгляни на мир глазами света,
Люби его каким он есть.
А в мире красоты не счесть,
Но научись смотреть на это.

Я постараюсь, научу,
Увидишь мир прекрасней сада.
Одно лишь от тебя мне надо –
Дари же людям красоту!
Алексей Крылатый

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах
 
Стихи, порой, заходят в душу

 

post-152-0-90383600-1433100245_thumb.gif

 

Стихи!!! Они заходят шлейфом в душу,

Как запахи изысканных духов,
Их хочется читать, учить и слушать,
Они берут истоки у Волхвов.

В них строфы, вдруг, укутают туманом,
Заставят волноваться, иногда,
Ямайским напоЯт лихим  дурманом,
Излечат, как целебная вода.

А хочешь –  строчкой сказку нарисуют,
Какую?  -  тут уж  сам и выбирай,
А ночью,  под звучанье  -  Аллилуйя,
Помогут  улететь в волшебный Рай.

В них флёр и флирт бывают необычны,
Такие,  что струятся  из  души,
Их магия, все таинства – привычны,  
Излечат  сердце, только  прикажи.

Стихи, под час, так манят  миражами,
Летят на крыльях ярких вещих птиц,
Волной окатят, слышишь,  как цунами,
Что плещет из прочитанных страниц.

Пусть в строфах запылает чье-то сердце,
Хорошим очень  искренним огнём,
Их нужно прочитать, чтобы согреться,

И мир тогда покажется,  как дом. 
 
Алла Войнаровская

post-152-0-67913400-1433100279_thumb.jpg

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Дорогое лекарство — нежность:
Принимать каждый день по капле,
добавлять по чуть-чуть во фразы
перед каждым приёмом речи.
Очень хрупкая упаковка,
очень маленький срок хранения.
Только — в тёплом и светлом месте!
Только в любящем чьём-то сердце…

Показания к применению:
одиночество, боль, обида,
ядовитая злая горечь,
острый приступ мизантропии.
Дорогое лекарство нежность
аллергии не вызывает.
Только с фальшью несовместимо
дорогое лекарство нежность.
Дорогое лекарство — нежность.
До чего ж мы с тобой богаты,
если можем себе позволить
дорогое лекарство: НЕЖНОСТЬ!

стихотворения Марины Носачевой «Нежность»

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

post-152-0-23736600-1435509966_thumb.jpg

 

Сказка о Доброте

 

post-152-0-34043200-1435507951_thumb.jpg

 

Шла по свету девушка простая
С именем редчайшим – Доброта,
Лед Бездушья с ней при встрече таял,
И остепенялась Суета.

Злоба выходила на дорогу,
И с Разбоем шла на Доброту,
Встретив, вырождалась понемногу,
Доброте вредить невмоготу!!!

Ложь порой так искренне краснела
При нежданной встрече с Добротой,
Лесть же подлизаться не сумела,
И ушла, прикрывшись Темнотой.

Долго в одиночестве шагала
Доброта по честному пути,
Но однажды Дружбу повстречала,
С нею веселей вдвойне идти.

Дружба позвала с собою Радость
С Радостью примчалась Красота,
Все же победит любую Гадость
В жизни непременно Доброта!

post-152-0-61641500-1435510008_thumb.jpg

 

post-152-0-21846500-1435510041_thumb.jpg

 

Источник:

 

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Существуют два слова 
"люблю" и "нравится",
Между ними такая простая разница:
Если нравится вам цветок, то срываете,
Если ж любите вы цветок - поливаете...

© Анна-Виктория Громович

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Нашла у себя в сохранённых стихах.Очень нравится

 

ЧУДО-ЖЕНЩИНА

 

Когда тебя качает от усталости,

Когда потерян счёт твоим делам,

Не позволяй себе рыдать от жалости,

Не дай сложиться двум твоим крылам.

Иди вперёд, собой любуйся милою,

Не унывай, открыта будь добру

И поднимись над суетой постылою

Любуйся солнцем, небом поутру

И все свои проблемы, неприятности

Ты вдруг забудешь стоя у зеркал

Смени прическу и побольше яркости

То, что устала, кто тебе сказал?

И все дела - они тобой придуманы

Пора себя неспешно разгружать

Казаться слабой, оставаясь сильною

Простая истина, но надо ее знать

Ещё ты помни, что ты Чудо-Женщина,

Что ты прекрасна и душой светла

Тебе счастливой быть судьбой завещано

Не опускай прекрасных два крыла...

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Знаете ли вы
                        украинскую ночь?
Нет,
        вы не знаете украинской ночи!
Здесь
          небо
                  от дыма
                                 становится черно́,
и герб
           звездой пятиконечной вточен.
Где горилкой,
                         удалью
                                       и кровью
Запорожская
                        бурлила Сечь,
проводов уздой
                            смирив Днепровье,
Днепр
           заставят
                          на турбины течь.
И Днипро́
                   по проволокам-усам
электричеством
                             течет по корпусам.
Небось, рафинада
                                 и Гоголю надо!
———
Мы знаем,
                   курит ли,
                                    пьет ли Чаплин;
мы знаем
                 Италии безрукие руины;
мы знаем,
                  как Ду́гласа
                                        галстух краплен...
А что мы знаем
                            о лице Украины?
Знаний груз
                       у русского
                                          тощ —
тем, кто рядом,
                             почета мало.
Знают вот
                   украинский борщ,
знают вот
                  украинское сало.
И с культуры
                        поснимали пенку:
кроме
           двух
                   прославленных Тарасов —
Бульбы
              и известного Шевченка, —
ничего не выжмешь,
                                     сколько ни старайся.
А если прижмут —
                              зардеется розой
и выдвинет
                     аргумент новый:
возьмет и расскажет
                                     пару курьезов —
анекдотов
                   украинской мовы.
Говорю себе:
                       товарищ москаль,
на Украину
                    шуток не скаль.
Разучите
                эту мову
на знаменах —
                       лексиконах алых, —
эта мова
                величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
                                           час расплаты настав...»
Разве может быть
                                затрепанней
                                                      да тише
слова
          поистасканного
                                       «Слышишь»?!
Я
  немало слов придумал вам,
взвешивая их,
                         одно хочу лишь, —
чтобы стали
                       всех
                              моих
                                        стихов слова
полновесными,
                           как слово «чуешь».
———
Трудно
             людей
                        в одно истолочь,
собой
          кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,
        мы не знаем украинской ночи.

1926     Маяковский

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Замечательные стихи! Давно у меня в Блокноте.

Его название - "Долг Украине"

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Створіть акаунт або увійдіть для коментування

Ви маєте бути користувачем, щоб залишити коментар

Створити акаунт

Зареєструйтеся для отримання акаунта. Це просто!

Зареєструвати акаунт

Увійти

Вже зареєстровані? Увійдіть тут.

Увійти зараз

×