Перейти до вмісту
Natali06

Солов'їна пісня

Recommended Posts

Я теж раніше соромилася розмовляти українською.це на своїй то землі.....

Отаке виховання і братська підтримка.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

 

 

Бачите, як цікаво вийшло, я одна з небагатьох тут, хто живе ближче до Росії, але мова в нас споконвіку була українська (ну суржик, куди без нього
У нас така ж  історія, в основному суржик, але патріотичному вихованню приділялося багато уваги, так зразу і не скажу в чому воно полягало, та з дитинства відчуваю себе українкою, а пісні наші на душу лягають, а як співаю, то можу заплакати від почуттів.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

 

 

Та в Києві ще й за мого дитинства соромно було українською розмовляти
вперше потрапила до Київа у 17 років. Була вражена красою і давниною. Червень, цвітуть каштани, а нас ведуть до нового палацу Україна. Досі не можу забути того відчуття щастя. Так от у 70-ті роки Київ був україномовним, всюди, на вулиці, у танспорті, всюди.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

 

 

я вважаю,в мене добре виходить.
Ну таки добре!

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

 

 

Так от у 70-ті роки Київ був україномовним, всюди, на вулиці, у танспорті, всюди.

Люда, ні, не був, це був виняток.  Усі хто приїжджав до Київа, починали розмовляти на російскій.  А  ось жиночки які приїжджали працювати до Київа,  ті розмовляли украінською. Я працювала з 75р. на Хрещатику, бачила, чула,  велику кількість людей приїжджаючих до мого міста.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Як приємно!! Так оживилась ця тема))

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах
а як співаю,

 

ой, я співаю у ванній))) ооооо, як же я співаю    ::)):

 

Ой, тьох, тьох, соловей щебече    :m05102:

 

Були в Туреччині, їздили з Белека в Анталію на шоу "Турецька ніч", ну й в глибокій ночі верталися до готелю. Екскурсовод попросив заспівати автобус українських пісень. Дав нам мікрофон і почалося шоу "Українська ніч краща за турецької". Співали ті, від кому за 35 до 65 років. Та так співали!  А ось молоді дівчатка сиділи, сиділи, а потім затягли  "Ой, мороз, мороз". Кажуть, що вони теж хочуть співати, але українських пісень не знають. 

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

@Grypana,А як відреагував екскурсовод, мабудь був у захваті? Обожнюю хоровий спів, маю сопрано, вивожу по верху.

 

 

А ось молоді дівчатка сиділи, сиділи, а потім затягли "Ой, мороз, мороз". Кажуть, що вони теж хочуть співати, але українських пісень не знають.

На превиликий жаль нам не достає музичного виховання молоді. У моємо дитинстві в школі були уроки музики, вчитель грав на баяні. Співали звісно ж комсомольсько- комуністичний репертуар, але й українські народні теж. Також було декілька музичних школ з символічною платнею. Приймали всіх охочих, я закінчила муз школу , грала на аккордеоні та фортепьяно. Нам викладали  історію музики, хоровий спів та інше. Важаю, що українська музика та спів дуже впливає на патріотичне виховання дітей.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

а я з тих, що не знає українських пісен,зато російских((((((

типу- ох мороз,мороз  (((((((((

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

@fronya40, Якщо маєш вільний час, знайди у себе в місті хорову студію. У на є декілька. Не пожалкуєш. такий позитивний дає заряд. Та й пісень навчишся співати.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Я теж пам'ятаю, що в Києві всі розмовляли російською. В моїй сім'ї теж. Звісно, були родичі в селі україномовні, але скільки там ми спілкувались...

А українську я вивчила в школі і зараз вільно спілкуюсь і російською і українською.

Пам'ятаю, що в інституті був професор, який розмовляв виключно українською і періодично проводив з нами розмови- чому ми, українці, не говоримо українською. А я йому казала,  "Какая разница, все люди братья":) Не розуміла я його тоді, так нас виховували...

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

@damilaj,дякую, але це навряд...

нема такого бажання.Я не можу заставити себе ходити у спорт.зал... а то співати.... 

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

А я спiвати зовсiм не вмiю... Ведмiдь (а може й слон) ще при народженнi на вухо наступив, точнiше - на обидва. ))) А слухати дуже люблю!!!

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

@damilaj,   екскурсовод з водієм були у шоці, у захваті - це м"яко сказано. В нас було екскурсійне турне по Турції, дві групи українські. Два автобуса. В нашому 30% було донецько-луганських, з Київа були люди, з Чернівців, Полтави. Так ось наш автобус так і співав. Другий, майже, нікуди не їздив по додаткових екскурсіях. Пляжі, готелі, магазини. І їх екскурсовод з водієм приєднувалися до нас. Бо в нас дуже було весело. Ми обмінювалися не тільки співом, розповідали про традиції, порівнювали страви, побут, вчили турків мові, а вони нас. Ой було гарно!

 

Співаємо.

 

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

А я і не вивчала ніколи російськоі. В п'ятому класі здається одну чверть викладали російську, потім відмінили.

Уже на початках "ери інтернету" в інституті переписувалася з хлопчиною з Росіі, то він мене навчив, що після ш і ж завжди пишеться и. От і вся моя граматика.

Але пригадую дуже неприемний випадок який стався в Києво-Печерській лаврі. На 5курсі я з подружкою поіхали на екскурсію в Киів. Вирішили піти в Лавру. Зайшли щоб взяти спідниці(оскільки були в штанах). Нам дали спідниці і хустини. Ми перепитали чи необхідні нам хустини, оскільки ми ще не одружені ( в наших краях в церкву потрібно ходити в хустині після вінчання, коли священник покриє голову хустиною). На що ламаною украінською отримали відповідь:"Для таких як ви, на стенді спеціально украінською мовою написано, що для входу в храм необхідна хустина". Після цього нам не то що в храм не хотілося йти, а просто захотілося взагалі з Києва втікати. Правда в храм ми таки пішли, хоча з обідрю.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

@Akvarel, мама розказувала, що і в нас так заведено було, принаймні, раніше - незаміжнім можна без хустинок

інше трактування - незайманим, ось чому зараз такого звичаю нема, бо й незайманість та вінчання зараз зовсім не пов"язані...

 

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

 

 

А я спiвати зовсiм не вмiю... Ведмiдь (а може й слон) ще при народженнi на вухо наступив, точнiше - на обидва. ))) А слухати дуже люблю!!!
Інно, це тобі хтось не подумавши сказав. А ти співай з усіма хором не дуже голосно, будеш причетна до загального весілля, потихеньку слух розвинеться, а люди нічого не скажуть, бо ти старатимешся. Костю Меладзе в дитинстві теж сказали, що він не має слуху, але ж мудра мама таки віддала його до муз. школи. (Це як раз той час коли до муз. школи приймали всіх). І кого маємо зараз? Композитор з великої літери.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Дівчатка! Сусля передає всім привіт. І пишається, радіє,  цьомає вас за те, що ви розмовляєте українською.  :girl_love:

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

@lana19,Дякуємо!!! І їй привіт. А чом сама не пише??

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Зараз вона не вдома.

 

Суслі вітання і цьоміки!

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Немає інтернету(((

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Немає інтернету(((

отакої!!! Ну нехай швидше той інет повертається!! Ми її чекаємо!!

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

@Akvarel, є таке телевізійне розважальне Вар'ят шоу з Притулою.розповідає всякі смішні розповіді.

Ось слухайте.

Зустрілися два священика.Один на Мерседесі,другий на Жигулі. Питання:котрий з них з церкви московського патріархату,а котрий з греко католицької церкви?

Зал регоче.відповідь всім відома.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Анекдот: бувальщина з Закарпаття. Прийшов дорослий син додому, а там батько рушницю мастить.

Син питає - Тату, а нащо то Ви рушницю чистите?

Батько -       Та піду, може москалика вполюю

Син -            А якшо ж він Вас?

Батько -       О, а мене за що?

 

Що цікаво - анекдот совдеповських часів.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Притягла сюди, може lana перемiстить за адресою

 

ТРАДИЦІЇ СВЯТ МЕЛАНКИ ТА ВАСИЛЯ

За старим стилем у ніч з 13 на 14 січня українці зустрічали Новий рік. Вечір напередодні називали Щедрим або Багатим. Кутя вважалася основною обрядовою стравою, її обов’язково ставили на покуть перед образами, де стояв дідух. При цьому говорили:

– Собі кутя на покуть, а узвар на базар.

Цікавий звичай, коли батько ховався у кінці столу за пирогами, а мати питала в дітей чи бачать вони його? Діти відповідали, що ні. Тоді батько говорив:

– Дай Боже, щоб і на той рік так не бачили!

Це означало, щоб такий достаток і добробут був і на наступний рік.

Обов’язково 13 січня пекли особливий обрядовий хліб з житнього борошна – книш або пшеничного корочун (паляниця з медом). Останній був поширений на Поліссі та Західній Україні.

Дівчата на Маланки щедрували лише попід вікнами, чоловіки – у хаті.

Традиція колядування і щедрування полягала в тому, що групи тільки чоловіків чи парубків заходили в кожен селянський двір, піснями славили господарів, бажали їм здоров’я, добробуту, за що отримували певну винагороду. При цьому дівчата могли лише щедрувати і тільки на Маланки, але в хату впускали лише чоловіків, дівчата ж щедрували під вікнами або у дворі.

Також на Маланки існували календарні обходи за участю масок «Коза» та «Маланка». Вони мали свій обрядовий сценарій, пісенний і музичний репертуар, територію побутування. Маска «Коза» була пов’язана з язичницькими часами, нею вшановували тварин. А обряд водіння кози був ритуальним дійством. Тут зливалися, спів, магія, музика, танці. У костюм кози – вивернутий кожух, одягався парубок, у руках носив вирізане з дерева примітивне опудало тварини, голова якої мала нижню рухому щелепу. Дуже часто з козою ходив «кіт» – людина, яка носила міх для подарунків. У ритуальному обході виступали також «дід», «баба», «єврей», «циган», «лікар», «козак», «гончарі», «юристи».

У кожній хаті розігрували виставу, обіцяючи господарям щастя і добробуту. У наш час цей обряд і саме театралізоване дійство не збереглося.

Ранок 14 січня, або ж Святого Василя, був логічним продовженням карнавальних обходів на Маланки. Ряджені сходилися на умовному місці в селі, на перехресті доріг. Тут збиралися вже всі – і чоловіки і жінки, від малого до великого. У центрі були музики й парубки, на відстані – дівчата. Люди починали танцювати, це був своєрідний сільських схід.

На Василя важливу роль відігравали прикмети. На Полтавщині спостерігали за хмарами. Якщо вони з півночі – врожай на озимину, з півдня – на ярину.

Також на Василя ворожили дівчата. На Полтавщині хлопці й дівчата опівночі сходилися до річки Ворскла, де розкладали вогонь і робили ополонку. Тримаючи у зубах довгу комишинку, усі одночасно занурювали її у воду, а потім у багаття. У кого раніше загориться той першим одружиться.

14 січня зранку посівали. Робили це хлопчики 7 – 14 років, вони ходили по хатах з торбинками чи рукавицями.

Символічний засів з побажаннями здійснюють лише житом або пшеницею.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Створіть акаунт або увійдіть для коментування

Ви маєте бути користувачем, щоб залишити коментар

Створити акаунт

Зареєструйтеся для отримання акаунта. Це просто!

Зареєструвати акаунт

Увійти

Вже зареєстровані? Увійдіть тут.

Увійти зараз

×