Natali06

Завтра мої вже їдуть до дому. 20 днів спілкування з внуком пролетіли. Все добре, но щось ми з дідом притомилийсь з незвички.

Пролісок
 

Дівчата, дивіться  які я  сьогодні дріжджі купила!  Ще не знаю, щоб хотілося спекти, але не змогла пройти повз. Я так розумію, що це покращена версія моіх улюбених харківських дріжджів( фото 2)
 

Дівчата, дивіться  які я  сьогодні дріжджі купила!  Ще не знаю, щоб хотілося спекти, але не змогла пройти повз. Я так розумію, що це покращена версія моіх улюбених харківських дріжджів( фото 2)
 

До нас ця техніка дійшла))

Дівчата, дивіться  які я  сьогодні дріжджі купила!  Ще не знаю, щоб хотілося спекти, але не змогла пройти повз. Я так розумію, що це покращена версія моіх улюбених харківських дріжджів( фото 2)
 

Дівчата, дивіться  які я  сьогодні дріжджі купила!  Ще не знаю, щоб хотілося спекти, але не змогла пройти повз. Я так розумію, що це покращена версія моіх улюбених харківських дріжджів( фото 2)
 

Дівчата, дивіться  які я  сьогодні дріжджі купила!  Ще не знаю, щоб хотілося спекти, але не змогла пройти повз. Я так розумію, що це покращена версія моіх улюбених харківських дріжджів( фото 2)
 

Дівчата, дивіться  які я  сьогодні дріжджі купила!  Ще не знаю, щоб хотілося спекти, але не змогла пройти повз. Я так розумію, що це покращена версія моіх улюбених харківських дріжджів( фото 2)
 

Я колись давно часто була у гостях у гагаузькому селі біля Кілії.
З ранку на сніданок там обов'язково щось пекли. Зазвичай це були гезлямя чи кывырма. Я просто дивувалася гагаузьким жінкам. Ранній підйом. Треба зварити їжу для тварин і обов'язково ситний сніданок з кількох страв для сім'ї. Вчорашнє не їли. Тільки все свіже. Я із захопленням спостерігала, як вони замішували та розкочували тісто. Для мене робота з тестом – потрібен настрій! А вони йдуть повз тазика з борошном і на ходу - вжик вжик тісто замісили РУЧКАМИ! Начинку підготували. Довгою тонкою качалкою миттєво розкотили прозоре простирадло з тіста і ось уже щось печеться і шкварчить.
Якимось чином також легко з'являлася каша, варені яйця, м'ясна нарізка і ще багато чого.
Ось уже цілих два рази))) роблю з ранку кывырму. 
Ми зранку не снідаємо. А тут саме хочеться поснідати і обов'язково із солодким! чаєм.
Солодке із солоним дуже смачно!
Не знаю, що на мене найшло з цією кывырмою. Може бажання повернутись у ті мирні дні. І згадати це неймовірне (тільки зараз розумієш) відчуття безвоєнного ранку.
У квартирі смачно пахне чимось печено-вершковим. Ми з чоловіком снідаємо. П'ємо чай. Про щось розмовляємо. Будуємо невеликі плани на день.
Просто ранок із невигадливою кывырмою, солодким чаєм та ілюзією мира.

Всім трям. Дивіться, який стратегічний запас я знайшла в кладовці 
Це ще той Чумак, до повномаштабного  (кацапи, щоб ви подохли всі, наволочі)
Ні смак, ні запах не змінилися, все ок. Зварила борщ.
 

Наталочка, ти  украінська жінка! Без « горящєй ізби» , але якщо треба то ти всім даси відпір! 
у мене простіше… я памʼятаю як я сиділа (працювала) , дивилась якогось перця того упиря…не могла  зрозуміти  того, що воно верзе… Памʼятаю  , як наш  Ланчик з криком мені написала : « Ты видела??!!!!!» Як писала синові, що нічого  страшного, то працює ппо над  Борисполем.. 
наступні 3 дні  не памʼятаю… а 1 березня пішла в волонтерський  центр. Вечором приходила додому « без задніх ніг» Тільки там, спілкуючись з людьми, більшість з яких були біженцями, відпускались оті  « зашпори» …
Пам’ятаю  як 7 березня ми поіхали в Черкаси… траса не була трасою… це була ріка із машин… яка текла в одному  напрямку… якнайдалі від війни… і ті надписи на авто « Діти»… 
памʼятаю  на заправці автівку, щось бюджетне , по типу  жигулів, в ній повна машина  французських бульдогів, Переляканих, яких везли в невідомість… 
це був жах… 

Сьогодні 2 роки . Два роки ненависті до рашистів. 
чи памʼятає ви  цей день, і хто вам перший подзвонив?

Скажи мені, люба - скінчився вже лютий?
Лежу я під кригою, холодом скутий.
Нема ні хреста, ні самої могили…
Скажи мені, люба - шпаки прилетіли?
Скажіть мені, люди, чи лютий розтанув?
Лежу у багнюці, розчавлена танком.
Ніхто не ховає, та й що там ховати…
Згадай мене, сестро! Згадай мене, брате!
Скажіть мені, друзі, скажіть мні, сусіди -
чи там, нагорі, розпустилися квіти?
Лежу під завалом, накрита стіною.
Скажіть мені, друзі - вже пахне весною?
Скажи мені, мамо, скажи мені, тато -
Вже можна без шапки надворі гуляти?
Бо шапку згубив я, коли мені в спину
поцілив солдат із чужої країни.
Скажи мені, Боже - Ти чуєш? Ти бачиш?
Ти поряд сидиш і у розпачі плачеш.
Давай мені руку, скажи: «паляниця»!
Ми сонце запалим, і лютий скінчиться
2023
Євгенія Комарова

Наталочка, ти  украінська жінка! Без « горящєй ізби» , але якщо треба то ти всім даси відпір! 
у мене простіше… я памʼятаю як я сиділа (працювала) , дивилась якогось перця того упиря…не могла  зрозуміти  того, що воно верзе… Памʼятаю  , як наш  Ланчик з криком мені написала : « Ты видела??!!!!!» Як писала синові, що нічого  страшного, то працює ппо над  Борисполем.. 
наступні 3 дні  не памʼятаю… а 1 березня пішла в волонтерський  центр. Вечором приходила додому « без задніх ніг» Тільки там, спілкуючись з людьми, більшість з яких були біженцями, відпускались оті  « зашпори» …
Пам’ятаю  як 7 березня ми поіхали в Черкаси… траса не була трасою… це була ріка із машин… яка текла в одному  напрямку… якнайдалі від війни… і ті надписи на авто « Діти»… 
памʼятаю  на заправці автівку, щось бюджетне , по типу  жигулів, в ній повна машина  французських бульдогів, Переляканих, яких везли в невідомість… 
це був жах… 

Сьогодні 2 роки . Два роки ненависті до рашистів. 
чи памʼятає ви  цей день, і хто вам перший подзвонив?

Наталочка, ти  украінська жінка! Без « горящєй ізби» , але якщо треба то ти всім даси відпір! 
у мене простіше… я памʼятаю як я сиділа (працювала) , дивилась якогось перця того упиря…не могла  зрозуміти  того, що воно верзе… Памʼятаю  , як наш  Ланчик з криком мені написала : « Ты видела??!!!!!» Як писала синові, що нічого  страшного, то працює ппо над  Борисполем.. 
наступні 3 дні  не памʼятаю… а 1 березня пішла в волонтерський  центр. Вечором приходила додому « без задніх ніг» Тільки там, спілкуючись з людьми, більшість з яких були біженцями, відпускались оті  « зашпори» …
Пам’ятаю  як 7 березня ми поіхали в Черкаси… траса не була трасою… це була ріка із машин… яка текла в одному  напрямку… якнайдалі від війни… і ті надписи на авто « Діти»… 
памʼятаю  на заправці автівку, щось бюджетне , по типу  жигулів, в ній повна машина  французських бульдогів, Переляканих, яких везли в невідомість… 
це був жах… 

Наталочка, ти  украінська жінка! Без « горящєй ізби» , але якщо треба то ти всім даси відпір! 
у мене простіше… я памʼятаю як я сиділа (працювала) , дивилась якогось перця того упиря…не могла  зрозуміти  того, що воно верзе… Памʼятаю  , як наш  Ланчик з криком мені написала : « Ты видела??!!!!!» Як писала синові, що нічого  страшного, то працює ппо над  Борисполем.. 
наступні 3 дні  не памʼятаю… а 1 березня пішла в волонтерський  центр. Вечором приходила додому « без задніх ніг» Тільки там, спілкуючись з людьми, більшість з яких були біженцями, відпускались оті  « зашпори» …
Пам’ятаю  як 7 березня ми поіхали в Черкаси… траса не була трасою… це була ріка із машин… яка текла в одному  напрямку… якнайдалі від війни… і ті надписи на авто « Діти»… 
памʼятаю  на заправці автівку, щось бюджетне , по типу  жигулів, в ній повна машина  французських бульдогів, Переляканих, яких везли в невідомість… 
це був жах… 

Наталочка, ти  украінська жінка! Без « горящєй ізби» , але якщо треба то ти всім даси відпір! 
у мене простіше… я памʼятаю як я сиділа (працювала) , дивилась якогось перця того упиря…не могла  зрозуміти  того, що воно верзе… Памʼятаю  , як наш  Ланчик з криком мені написала : « Ты видела??!!!!!» Як писала синові, що нічого  страшного, то працює ппо над  Борисполем.. 
наступні 3 дні  не памʼятаю… а 1 березня пішла в волонтерський  центр. Вечором приходила додому « без задніх ніг» Тільки там, спілкуючись з людьми, більшість з яких були біженцями, відпускались оті  « зашпори» …
Пам’ятаю  як 7 березня ми поіхали в Черкаси… траса не була трасою… це була ріка із машин… яка текла в одному  напрямку… якнайдалі від війни… і ті надписи на авто « Діти»… 
памʼятаю  на заправці автівку, щось бюджетне , по типу  жигулів, в ній повна машина  французських бульдогів, Переляканих, яких везли в невідомість… 
це був жах… 

Сьогодні 2 роки . Два роки ненависті до рашистів. 
чи памʼятає ви  цей день, і хто вам перший подзвонив?

Щойно чистила інстаграм викидала всю зайву підписку і ось у однієї....побачила: "Я против войны, я за мирное небо, но я со своим президентом", блін мене підірвало конкретно! Тобто, якщо "твій президент" сволота, яка знищує все на своєму шляху, знищує невинні життя, жінок, дітей, то ти це виправдовуєш?............ Вже пройшов рік, як з'явилось одне з перших відео, як привезли в лікарню поранених і серед них дитина, яку відкачують але не врятували, у мене це відео перед очима і сльози на очах досі, а на сьогодні це вже не одна НЕВИННА дитина/жертва, а вона за свого президента(!), СУУУУКА! Вибачте мене, але мене просто порвало

Мені подзвонила мала, сказала(прокричала), що їх бомблять. Це була п'ята ранку. Чесно, я не знала що робити. Вони в Києві, малий одразу погнав в госпіталь, мала в паніці, я водій поганий, майже без досвіду, як мені по неї їхати? Чоловік в Одесі на вигрузці, він на той час працював водієм на зерновозі. Дзвоню йому - поза зоною... Взяла себе в руки, погнала на заправку(шерепа, бо всім ще за тиждень наголосила, щоб мали запас води і їжі, і обов'язково палива, а сама...), черга вже була величезна. Відзвонився Саня, сказав, що вигрузився і буде дома через декілька годин. Коли приїхав ми погнали по малу. Вона тоді питала для чого вдвох їхали? А в мене сумніву не було - тільки вдвох, якщо гинути, то разом...По дорозі прямо нам на зустріч, по нашій полосі гнали БТРи, прямо на полі обабіч траси сів вертоліт, дозаправлявся...було відчуття якогось жахливого сну. З Києва виїжджали під обстріли, в небі - літаки і гвинтокрили, страшно...І траса - абсолютно пуста в наш бік, а назустріч - море машин (всі їхали на варшавську трасу, а ми в протележний бік). Додому приїхали в першій ночі...
 Зранку пішли з чоловіком в військомат. Не взяли, сказали, що людей вже вистачає, але треба робити коктейлі. Ок. І коктейлі робили, і броніки...Пів року біля тумбочки в мене і в Сані стояли рушниці, а патрони в тумбочці, в кожного свої, бо різний калібр...в мене рушниця, 46-го року випуску, репарації від Німеччини, ось так символічно...

Не буде в них скільки поколінь, максимум 3.

2 роки повномаштабної війни....рассеяни, будьте ви всі прокляті до 2024 коліна, навіть всі ті, хто народиться через 10 років (як триває війна педерасіі проти України).
Слава Україні! Героям слава!
 

Рівно 2 роки з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.
IMG_7787.MP4