Алцьона

Вітаю з виграшем!! Гном гарненький. Я спочатку подумала, що то костюм на людину))

І в мене це постійно в голові. Саме тому цього (та і минулого) року на вікна гирлянди не вішали. Щоб не блимало на вулицю.
Але пообіцяла сину, що як тільки війна скінчиться, то будемо прикрашати і з вулиці будинок, як у Кевіна з Сам вдома!!

Вітаю з виграшем!! Гном гарненький. Я спочатку подумала, що то костюм на людину))

Насмажила сьогодні пончики сирні. Ще в планах спекти гомілки бройлерські, заготувала собі була в морозилку вже мариновані, щоб тільки в духовку залишилось.
А вчора робила швидкотушкованукартоплю. До обсмаженої картоплі з м"яском додала супову заправку, пів годинки в мультиварці і все готово.
Дуже самчна і зручна штука - ця заправка!!

І в мене це постійно в голові. Саме тому цього (та і минулого) року на вікна гирлянди не вішали. Щоб не блимало на вулицю.
Але пообіцяла сину, що як тільки війна скінчиться, то будемо прикрашати і з вулиці будинок, як у Кевіна з Сам вдома!!

Вітаю з виграшем!! Гном гарненький. Я спочатку подумала, що то костюм на людину))

І в мене це постійно в голові. Саме тому цього (та і минулого) року на вікна гирлянди не вішали. Щоб не блимало на вулицю.
Але пообіцяла сину, що як тільки війна скінчиться, то будемо прикрашати і з вулиці будинок, як у Кевіна з Сам вдома!!

Насмажила сьогодні пончики сирні. Ще в планах спекти гомілки бройлерські, заготувала собі була в морозилку вже мариновані, щоб тільки в духовку залишилось.
А вчора робила швидкотушкованукартоплю. До обсмаженої картоплі з м"яском додала супову заправку, пів годинки в мультиварці і все готово.
Дуже самчна і зручна штука - ця заправка!!

І в мене це постійно в голові. Саме тому цього (та і минулого) року на вікна гирлянди не вішали. Щоб не блимало на вулицю.
Але пообіцяла сину, що як тільки війна скінчиться, то будемо прикрашати і з вулиці будинок, як у Кевіна з Сам вдома!!

Насмажила сьогодні пончики сирні. Ще в планах спекти гомілки бройлерські, заготувала собі була в морозилку вже мариновані, щоб тільки в духовку залишилось.
А вчора робила швидкотушкованукартоплю. До обсмаженої картоплі з м"яском додала супову заправку, пів годинки в мультиварці і все готово.
Дуже самчна і зручна штука - ця заправка!!

І в мене це постійно в голові. Саме тому цього (та і минулого) року на вікна гирлянди не вішали. Щоб не блимало на вулицю.
Але пообіцяла сину, що як тільки війна скінчиться, то будемо прикрашати і з вулиці будинок, як у Кевіна з Сам вдома!!

Щасливі люди))
Мої діти майонез може і з чаєм би їли)) До супу, борщу на хліб обов"язково треба майонезом намалювати щось. На бутери під ковбаску, щоб масніше... До пельмешок виберуть майонез замість сметани ((
Хоча, я і сама його люблю, смачненький, але їм мало...хз чому)
Сама робити пробувала, все виходило. Але останнім часом я і смажені яйця не можу в себе запхнути, то що можна сказати про яйце в майонезі.
Хто дуже вразливий, не розгортайте))
То ж останній місяць можу лише у випічці їх їсти, коли гарно відділені від зайвих фракцій і гарно збиті

В одному селі нашого району збирали кошти на смаколики для зсу і виставили на розіграш цього гнома, було 40 номерків, ну я і взяла номер 7 і 37. Виграв номер 37. Навіть і не думала про виграш, забула за цю лотерею, і сьогодні мені подзвонили, а я не можу вкумекати, хто мені дзвонить і каже про виграш, я першу секунду навіть подумала, що шахраї .
Ще мені його не передали, бо це в селі рядом, а сьогодні у нас тут стільки снігу намело, що жуть.

Наташа, ти шо, теж не робиш??? 
Дівчата,  в шоці... Там роботи 2 хвилини, НЕ БІЛЬШЕ!!! 
Піду дивитися, які в нас є рецепти мазіка.
Ну от жеж перший ліпший 
Я готую майже так, трошки пропорції інші, чудовий майонез!!! Роблю з 2006 року і получається ЗАВЖДИ!!!

Тю на тебе! Ти шо, сама не робиш той мазік??? Іруська, нема в мене на тебе нормальних слів, тільки нецензурні! Скажи, шо ти пошуткувала.
Я навіть не знаю, де той майонез продається і цін не знаю, бо з 2006 року роблю його сама. 
Ну ти здивувала...

У мене Водафон, дома тільки домашній інтернет Київстар, то нічого страшного, посиділа на   мобільному інтернеті Водафон. 
А я на днях приймала участь у лотереї для військових, розігрувався гном, то мені сьогодні подзвонили і сказали, що я його виграла . 
 

У мене лайф вдома взагалі ну дуже погано працює, прям капець. А там, де я вдень знаходжусь, шикардос. 
Все ж таки, чекаю на повернення київстара. Зв'язок ввечері наче став працювати, аби знову не припинив.
Я до нового року вже підготувалася  купила майонез в атб по акції 

А я щось ніяк з менюшкою на Різдво не визначусь. Одні не їдять смаженого і майонезу, другі взагалі вегетаріанці(( А Саня мій хоче биточків і "шубу"...Засада, коротше. Про настрій то можна і не згадувати, нічого не хочеться(
 В мене Київстар, і Водафон. Дома інтернет був, рідня могла додзвонитись на водафон, а хлопці могли написати, бо в них старлінки. Так що, в цьому плані мені було без різниці - був, чи ні КС. 
А сирену нам не чути в любому випадку))

Так, дорогенькі, я теж  згодна, що  хотілося б більше розуміння. Але ми живемо в  абсолютно різних світах, не країнах, а навіть в інших вимірах. І можливо тому   нам важко розуміти їх,  а їм нас. Світ став таким  страшним! Погодьтесь,  мої нинішні   умови життя, мої турботи, ота ялинка, яку я прикрасила, можуть здатися пустими, недоречними  для людей, які живуть біля лінії фронту.  Але питати, як ви будете святкувати, що приготуєте у таких людей я теж, звичайно не стану. 
оце дійсно страшне...  

От і я саме про те, що треба думати, кому і що кажеш. Повністю солідарна з Наталею.

Оксанка, я абсолютно не засуджую тих, хто виїхав. А якщо це ті, хто вивіз діток, то навпаки я двома руками "за". Тут тригернули самі бажання, і те, що людина таке відправляє туди, де війна((
 В мене є різні знайомі в найближчому оточенні - ті, що виїхали і не повернулись, ті, що не змогли знайти себе закордоном і приїхали назад. В усіх по різному складається. Просто, іноді треба думати що і кому ляпаєш, тим більше під час війни. 
В мене кума - дуже хороша людина - ляпнула мені в перший місяць повномаштабки, що не готова стати вдовою, тому її чоловік не приїде з-за кордону, поки не закінчиться війна. Я навіть не знайшлася, що відповісти. А інші жінки готові? А моя невістка готова? А самі хлопці готові померти? Ну от як таке можна було зморозити?! Знаючи, що мій малий з п'ятої ранку 24 лютого на війні. І ось вона вже 2 роки сама, і ще не відомо скільки буде сама. Їй важко, я, наче, і жалію її, але оті слова зринають в пам'яті, я не можу їх відкинути і забути...
 Два тижні назад витягли мене дівчата в баню, на посиденьки. Вперше за рік. Одна - переселенка з Генічеська, в другої воює син, в третьої чоловік. Пішла, бо розумію, що треба якось триматись. А мені іноді пишуть хлопці, яким робила шеврони. Видно, дружин жаліють, а в мені бачать якогось психотерапевта, чи хто зна...І от, сидимо в бані, приходить повідомлення "Привіт, як ти?" Я вже й набрала, що "Не повіриш, в бані", і тут мене щось торкнуло, думаю, ні, вони там в окопах, а я про баню...Витерла, написала, що норм все, вони як. І чоловіка прорвало. Він зі мною одного віку, з першого дня воює, знаю, що хотіли його списати, а він відмовився, завжди саме він мене підтримував, до речі, а тут...Я не знаю, в мене самої ледве не сталась істерика. І найгірше, що не знаю, чим їм допомогти, навіть слів не можу знайти, щоб якось підтримати(( Добре, що хоч про баню не написала, бо, бось, для нього це могло бути останньою краплею...

Оксанко, мені одна знайома прямо сказала "так а що, я зараз виїхала без перешкод, коли ще я так зможу і моїм дітям не тільки мати потрібна, а і батько. А хто хоче, хай воює".
Далеко не всі люди такі, але є і такі. І повертатися вона не збирається, сказала "можливо, як все відбудують, я хочу жити".
Виїхати кожен має право, тут без питань. Але іноді треба думати, що слова теж ранять.
А щодо діаспори, то вони частіше більш чуйні і проукраїнські, ніж такі українці, як та моя колишня знайома.

Люди, які виїхали, живуть в іншому світі і їм важко розуміти нас, бо вони посеред миру! Я іноді теж дивуюсь, а іноді думаю, що може і вірно роблять, що вмикають самозахист, відключають війну. Вони зберігають себе... Хочеться вірити, що для повернення на Батькіщину щоб нормальними людьми ( а не каліками в душі)  ростити дітей.  Але, тут же думаю про тих, кого колись давно вивезли батьків, чи може вже там народились, діаспора, як вони переймаються, допомагають... Але і вони ж не плачуть цілими днями... Все важко сприймається нами, бо нам болить! І  знов таки, ми теж живемо, готуємо, купуємо, святкуємо. Так, по своєму, з болем в душі, але іноді, чоловік приїжджає, відключаюсь від інету, на пару годин, і здається, наче усе добре.   Все складно. Усі різні. 
В минулому році ялинку не ставили, чоловіка не було, я з сином, якось навіть і не думалось. А в цьому син захотів, тому ялинку повісили. А гірлянда на стіні висить ще з минулорічного блекаута, бо від павербанка) 

Не варто тратися на таке і на таких людей. Права Іра irysska - для неї війна скінчилася, а може й не починалася.  А нам своє робить - ми тил, а тил повинен бути міцним і надійним. Ми повинні триматися, а для цього варто якось відволікатися і дозволяти собі якісь дрібні радості, ту ж ялинку, на приклад.
По собі знаю, як важко переключитися. Чогось мені тільки що згадалася історія з моєї молодості: вляпалася я якось в затяжну депресію. Це тепер я вже грамотна і розумію, що то був якийсь гормональний збій і потрібно було перевіряти щитоподібну залозу та взагалі зайнятися здоров'ям. А я просто сиділа, чахла, за місяць на очах схудла до 45 кг, і не можу зрозуміти, що мені не так. І в сім'ї все слава Богу, і на роботі все добре, а не радує нічого, думки якісь дурнуваті в голову лізуть. Чоловік носиться, як з тухлим яйцем, а я все насилу жеврію. І тут ще на додачу потрапила на швидкій в лікарню, сказали підозра на апендицит, потрібна операція. І ось я лежу в передопераційній, накрита якимось старим простирадлом з застіраними п'ятнами крові, трушуся від холоду і страху. І тут підходить до мене лікар і каже що він має пройти зі мною якесь анкетування і я маю відповісти йому на якісь питання. І от серед купи дурнуватих питань звучить питання: "чи засмутиться хтось в разі вашої смерті". Сказати, що я офігіла, це нічого не сказати) І відразу перед очима вся моя сім'я, мої друзі, мій кіт. Думаю, нє, ну його на фіг, я маю видряпатися, я маю жити! Якось так) Я те анкетування тепер часто згадую. Ми маємо видряпатися.

Насмажила сьогодні пончики сирні. Ще в планах спекти гомілки бройлерські, заготувала собі була в морозилку вже мариновані, щоб тільки в духовку залишилось.
А вчора робила швидкотушкованукартоплю. До обсмаженої картоплі з м"яском додала супову заправку, пів годинки в мультиварці і все готово.
Дуже самчна і зручна штука - ця заправка!!