-
Публікації
1 802 -
Зареєстрований
-
Відвідування
-
Days Won
11
Повідомлення, опубліковані користувачем lissaKi
-
-
-
-
-
-
Natalia Panchenko
6:00 ранку, Варшава.
Ми під будинком російських дипломатів.
У Дєнь пабєди будимо їх звуками, якими вони будять українців ось уже девятий рік.
Прокидайтесь, рашисти! Ваш час настав!
Ми хочемо, щоб сьогодні сучасні фашисти прокинулись від наслідків власних дій. Нехай послухають звуки, якими вони будять Українців впродовж 9 років. Ми не хочемо промовляти до їхньої совісті, нам не потрібні жодні слова чи дії від дипломатів що представляють терористичний режим. Ми хочемо одного: щоб їх врешті вислали з Польщі. Бо вони не мають нічого спільного з цивілізованим світом.
#russiaisaterroriststate
Слава Україні! Слава Польщі!
lana19 та Olima reacted to this -
-
-
Вона на форумі закрила продажу. В неї є сайт
-
-
Єва сама робить доставку зі свого складу в магазин , який ви оформити доставку.
-
В Єві вигідно заказувати в інтернет магазині. Там більша кількість товару, та скидки інші. Я зараз роблю заказ в інтернет магазині с самовивозом. За доставку останній раз сплачували 29 грн.
-
Бережіть себе.🙏🙏🙏❤️💙
-
-
7 хвилин тому, Olima сказав:Також не знаходить, і телеграм-Minelly coffee не знаходить . Може у мене не такий якийсь телеграм
Кинь мне в личку телеграмм, Я попробую тебя добавить
-
1 хвилину тому, Lika_N сказав:У меня в телеграм-Minelly coffee
,Це зв'язок з менеджером для замовлення. А інший чат це болталка та акції для учасників цього чату.
-
Йошиковий канал
-
7 хвилин тому, Lika_N сказав:У них страничка в инстаграмме есть,а в телеграм-там доп акции бывают(я на нее подписан))))
Як добре що в нас однакові уподобання. ❤️
-
Спробуйте каву Minelly. Це український виробник. В них великий вибір. Виробництво в Гостомелі, а склади в Києві.
-
-
У Живчика є МК Вареники на пару . Там дріжджі та сода.
-
Хочу зробити вареники на пару. Чим відрізняються за смаком вареники з содою і дріжджами від вареників тільки на соді?🙈
-
Для хліба потрібна патока. Де можна купити і яку?
-
За рік в нас з'явилися дивнії звички:
Купити ліхтарик, свічки, запальнички,
Читати новини щодня в телефоні,
Тримати запаси води на балконі,
Авто заправляти до повного баку,І корм закупити на рік для собаки.
Очима шукати у місті підвали,
І вивчити вірш, той де «ми вас не звали»,
Усі документи тримати в порядку,
Носити у сумочці завжди зарядку.
За рік ми без світла навчилися жити,
Дрібницям найменшим так щиро радіти,
Казати «тримайся» і дійсно триматись,
А ще, ми навчились, як чорт, матюкатись.
Хто виїхав - той вдосконалив англійську!
Ми хейтимо все, що хоч трохи російське!
І кожен дорослий, і кожна дитина,
ГОВОРИТЬ так гордо: «А ми з України»!
Ми звикли в собі убивати тривогу,
Ми наче готові щомиті в дорогу...
Донатимо гривню і навіть валюту,
Ми звикли, що рік не кінчається лютий...
Ми звикли всі ліки тримати з запасом,
І брати важливі дрібнички на касі,
Нехай у авто завжди буде «заначка»:
Серветки, вода і сухариків пачка,
Така от з'явилась нав'язлива звичка:
Хоч я не палю та візьму запальничку...
Юлія Олефір -
Гарик Корогодский
2 д. ·
КОГО ВЫ ХОТЕЛИ НАПУГАТЬ?
Айтишников, которые в первые дни марта доставляли инсулин вплавь, через Днепр, на себе, с риском для жизни, незнакомым людям в оккупацию?
ДядьВолодю в селе Черниговщины, не помню каком, который по ночам отстраивал свой дом:
– Десь в 5 вечора воно литае и бомбить. Низко литае, майже над домами. А я подвальчик обустроил, на трьох. Не, не бункер – погреб. Тут мы и ховаемся. А утром я дом и ремантирую, до 5. Так и живем, воно бомбить, я строю. Шо? Устал? Я нет. Земля устала, просела трохы. Хвундамент сместился, выключатель не на свому мисци. А люди выдержать, люди залезные.
Его вы хотели напугать?
Или моего редактора Лену?
Когда я понял, что «Лена редактор мариуполь» у меня в телефоне и Мариуполь из сводок новостей одно и то же, Лена не брала трубку. Она не отвечала 42 дня – столько провела под бомбежками, из них 3 недели в подвале. Потом был путь длиной в жизнь через россию, месяц там в ожидании сертификата на вывоз кота. Кот тот еще, мариупольский котяра. И поездка домой, в Украину, к дочери. С котом из подвала. Вам этого не понять.
Ее испугать? Или барбера из очереди в военкомат, в первые же дни? Юриста, ивентора, баристу? Кого?
Может, девочку Шелю, 6-летнюю сестру моего папы, которая погибла в Бабьем Яру от фашистов и которую вы повторно расстреляли 1 марта своей ракетой? Её?
Или Петра из Изюма, который каждый день в 14.00 готовит плов. В доме, который разбомблен, эту картинку видел весь мир – нет среднего подъезда. Нет и родных Петра – пропали без вести. Есть только плов в 14.00 на кухне, которой нет. Петр верит, пока есть плов – есть надежда, его родные вернутся. И с ним верит Изюм.
Или простого парня, который не знал, для чего он родился? Так бы и прожил, работу работал, женился-родил-умер. Но пришли вы с войной, парень взял оружие и стал для нас боженькой. Его?
Или дочку моей дочки, которая в 4 года на звук ракеты спокойно говорит «о, пидарасы».
Вы сделали для нас очень много. Объединили нацию. Наполнили жизни смыслом. Сделали то, что мы не могли за 30 лет и еще 30 бы не смогли.
Есть воины, которые ради Украины положили жизни.
Есть воины, которые сегодня в строю.
Они ангелы, они чемпионы, они боги.
Но после них для Украины никто не сделал больше, чем вы. Вы, пришедшие с огнем, и от огня же погибнете.
Вы пробудили много чувств.
Но есть два чувства, которые вы пробудить не смогли.
Одно из них страх.
Вас не боятся, никто.
Второе…
Щас я скажу что-то, за что мне будет прилетать много лет.
Я не испытываю к вам ненависти.
И не буду.
Слишком глубокое чувство для вас.
Что испытываю?
Брезгливость.
Вы как таракан в постели. Как плесень на хлебе. Как опарыш в туалете.
Недавно меня спросили друзья в Израиле, что еще должно случиться, чтоб я уехал из Киева.
Ничего не может случиться.
Мое место здесь.
И мне оно нравится, мое место.
В Киеве.
В Украине.
Дома, блядь.
#все_буде_зсу
Четвертый день полномасштабной войны. Шае год. На лице маска из собачьего говна и шоколадного торта. Шая счастлива.
Росія напала на Украіну. Війна. Россия напала на Украину. Война. путин будь ты проклят!
в Сарафанное радио
Опубліковано:
Коли мене питають з-за кордону друзі, як ви там?
Відповім всім і одразу: ми навчилися жити однією миттю, навіть не одним днем. Можна лягти спати, але не прокинутись, можна піти на ринок чи магазин за покупками і не повернутися до дому, піти на роботу, але не дійти до неї, приготувати їжу, але не встигнути з’їсти нічого з того, можна готуватися до свята, весілля або народження дитинки, а потрапити на похорон …
…новини з фронту, з обстріляних міст!… - це психологічне пекло в якому ми постійно живемо …
Кожного дня московити вбивають українців!
Кожного с.ка дня!!!
Тому як ми? Ми - Тримаємось … Тримаємось ...
Соколенко Оксана