Leaderboard

Зробила сьогодні цю смакоту)

Наталю, я не знаю, яка в тебе причина в низькому тиску, напишу про себе. Я все життя потерпаю від своїх судин, то в мене мігрень, то в мене приступи високого, то низького тиску. Я багато разів зверталася до лікарів, обстежували, але точної причини таких збоїв не знаходять. Чи то не до кінця обстежують, чи то такі лікарі мені траплялися... І от 2,5 роки тому моя сімейна лікарка направила мене до кардіолога. Він мене знов обстежив і призначив купу ліків, які я пропила півроку. Знов до нього прийшла, він сказав можна вже не пити оте все, тільки одні ліки обов*язкові. Ото я так і п*ю все те время. За ці 2,5 роки в мене зникли мої приступи тиску. Раніше і як понервую, і як погода, і як ще щось неясне - в мене приступи на 2-4 доби, Вова уколи ставить, пілюлі ковтаю, жити не хочу!!!! А зараз ТТТ все налагодилося, шприци з ампулами лежать в шухлядці незаймані.

Так, вона маленька, 10 см в діаметрі, з посрібленням на ніжці, з тавром, гарнюня) люблю такі речі.

Тетяна Назарчук Микитенко ПРО КАБАЧКИ😉... Щороку ми садимо кабачки, і щороку зарікаємося не робити це знову. Спершу вони не хочуть проростати. Надто холодно. Рано посадили. Треба було в травні. Посаджені в травні кабачки теж не сходять - надто сухо. Далі сходять і квітневі, і травневі, і кажись ще й торішні зігнилі всі водночас. І потім кабачки раптом родять, і їх вже не спинити. Лишається тільки бідкатися і розводити руками. Були би ще кури, вони подзьобали би кабачки. І свиней немає - треба сусідці віднести. Але в сусідки теж на обійсті лежить гора кабачків всіх відтінків зеленого. Є час розкидувати каміння, а є час збирати кабачки. Сусідка схилилася над макітрою з дебелою теркою, і натирає курям кабачок. Доводиться розвертатися та йти з ними назад - руки поколоті волохатою кабачковою плодоніжкою, а футболка замазана землею. А хай їм грець!.. Лишається варіант відвезти кабачки в місто і роздати сусідам. Але дідько, пхати то до маршрутки, вщент забитій іншими дачниками з кабачками і букетами ромашок?.. Ні, кабачки не безнадійні. Від них є користь людству. Молоді мами і особливо їхні мами вважають кабачок сакральною городиною, створеною для першого прикорму немовляти. Людські дитинчата не дуже хочуть їсти кабачкове пюре без смаку, кольору і запаху. Та навіть як і їдять, кабачків меншає не суттєво - хіба заводяться мошки на зрізі кілограмового зеленого циліндра. Щодня з кінця червня треба їсти кабачкові оладки, смажити кружечками кабачки, посипати кропом, якого дедалі меншає, і дрібно нарізаним часником. Різноманіття в їжі зводиться до питання: кабачки з кетчупом чи зі сметаною?.. Потім як одкровення приходить чомусь затерта в пам'яті згадка про кабачкову ікру. Точняк! Зараз ми її намантолимо і закрутимо на зиму! І от до без того нерівного бою представника родини Cururbitaceae з Homo sapience приходить підмога з моркви, цибулі і часнику. Підмога кабачкам, не людині. Під яблунями стоїть польова кухня, всі поверхні в радіусі ста метрів зайняті накришеними кабачками й цибулею. В принципі, зрозуміло, чому мозок знищив спогади про торішню кабачкову ікру. З кабачків же можна робити суп!.. І варення і навіть цукати! "Сама роби," - відказують навколишні ще не остаточно змордованій кабаками ініціаторці. 5 літрів супу з кабачків і каррі чомусь не викликають захвату, коли на дворі +35 в затінку. Знову шкодуємо, що в сусідів вже немає свиней. А коти таке не їдять. До слова "кабачки" додається нецензурний епітет – вони вже добряче дістали. Кожен ранок треба йти в розвідку на город і визбирувати нові кабаки. Вони ще позавчора причаїлися, а нині вимазали на 2 кг, але збирати їх маленькими все одно шкода - ще ж не пожили... Другого дня про це жалкуємо і продовжуємо цю юдоль родичів гарбузових. До всього людина звикає. І вже після Івана Купала серце потроху кам'яніє, і особливо дебелі кабачки без вагань йдуть живцем в сиру землю – зогниє, добриво буде. Гній цього року не розкидуватимемо. Одного ранку, раптом спадає геніальна ідея - їсти кабачковий цвіт!.. Тут потрібні рікотта, кляр, пармезан, оливкова олія, але прийнято мужнє рішення просто покласти їх на омлет. Коли кількість серденьок в інсті під фото уквітчаного омлету стає більшою за кількість арсеналу кабачків в льоху, на дні мозку починає жевріти надія. Ще три дні омлетів – і одночасно вичерпуються і кабачки на городі, і серденька під постами. "Треба кабачки підживити. Може, ще розквітнуть... Далеко ж до осені, шкода, що так рано відійшли." А на другий рік в інтернеті ми бачимо насіння круглих, до того не бачених кабачків. Ну добре, лише ці посадимо – суто подивитися, що воно таке. І тьоть-Машине насіння - бо ж образиться. Як добре, що ми такі працьовиті, оптимістичні і не злостиві. Щорічні плантації кабачків тому доказ. Тільки з навчанням на помилках біда.😀😉

Нічого, я свій привезу. А метаболізм і в мене такий був десь до 50 років, була суцільно пряма кишка - їла що хотіла, скільки хотіла і коли хотіла, як мама говорила "не в коня корм". А потім все наладилося, зараз вже думаю як взагалі б не їсти.