Зберігайте рецепт найсоковитішого курячого філе!  Куряче філе 1 шт 220 г
Копчена паприка 2 г
Часник 2 г
Перець за смаком 
Сіль за смаком 
Соєвий соус 40 г
Олія 20 г
Мед 50 г
Гіриця солодка 25 г
Беремо куряче філе та за допомогою виделки робимо безліч дірочок, щоб м’ясо швидше промариновалося, потім додаємо копчену паприку, сухий часник, перець чорний, сіль, соєвий соус, олію, накриваємо фольгою та ставимо в розігріту духовку 220С на 35 хв.
Поки куряче філе запікається ми приготуємо соус для запікання.
Для цього нам знадобиться, мед, солодка гірчиця та олія, все змішуємо.
Потім достаємо куряче філе та змащюємо гірчичним соусом та ставимо запікати ще на 10 хв при температурі 200С.
Куряче філе готове, нарізаємо та поливаємо соусом який залишився після випікання.

сльози і розпач...страшно читати і страшно думати, що наші там ще є... колись давно, ще на іншому сайті(навіть не хочу його назву писати) одна з них написала, що її мама була, якже вона сказала..., типу гадина-вонаж хахлушка бо. а інша розказувала, що ми ніколи не вміли нічого робити, вони все нас навчили. дівчата, вони нас ненавидять з роду-віку! і згадайте, що робилось 100років назад, як винищували! а Батурин залитий кров'ю! нічого не змінилось за 300років! мена нас винищити до 0. 

читаю вас і плачу... колись дивилася американський серіал " Сверхъестественное", і там таке було , що демони захватили людей.І що вони робили...І зараз це наче у тому серіалі, вони 100 % без душі, сатаністи. Ніколи б не подумала- що той серіал це наша реальність. От стільки схожого при цих орків.  вони не люди ,100 % як мені на початку війни написала Стафа, може хто пам'ятає цю мадам. Написала - я вас ненавиджу. Я все думаю- ти ж ще зовсім нещодавно мені писала, цікавалися моїми онуками і ділами. А тут- хоп! і вже фсьо. Ні , вони точно тварі...

Аня, у мене також сльози градом з очей, при чому сиджу на роботі і стримую себе, а не виходить. Як би була дома, то мабуть істерика зі мною сталася від цієї несправедливості.  Така істерика у мене вже один раз була на початку війни, коли в якомусь сюжеті я побачила з якими почестями на болотах хоронили якогось мобіка, а мене зсередини розривало як так, він же вбивця, які почесті, агов, люди схаменіться.  Ненавиджу цих zалуп та vиродків.

Читаю. Плачу. Це з інету https://t.me/dmitriy_chekalkyn/17499 Хлопець після полону розповідає мамі:

- Ми до останнього не вірили в обмін. Бо вони нас так дурять, так знущаються... Возили і на розстріли, і на обміни... А потім вертають і сміються з нас. І коли зайшов військовий в бусік і сказав: - Ви вдома, хлопці, Слава Україні! - я просто почав дихати, а то сидів і не дихав, мам, правда. І коли бачили людей вздовж дороги, що нас зустрічали, з прапорами, з квітами, з плакатами, то як в кіно було, як не з нами. І потім, як доїхали вже, перша цигарка, обійми, телефон дали, я твій номер забув, мам, уявляєш, ти ж не сердишся, бо хіба ж можна забути твій телефон, я його всі два роки подумки повторював. Ну як в дитинстві ти мене вчила - мене звати...., я живу..., телефон мами.... Хлопці плакали, а я ні. А вже в лікарні нам одяг дали і повели в столовку. А там їжа, мам. Там на столі кожному по три миски різного. Я не знаю, я за місяць в полоні стільки не їв. І запах супа. В мене аж голова закрутилася. Миска така глибока, супа аж до країв. Я ложкою так обережно брав, щоб нічого не пролилося, а руки так трусилися, мама, я ж хотів, щоб я гарно їв, а хотілося схопити миску і просто так випити все. І руки ж трусяться. А їсти, як мені їсти хотілося, ти не уявляєш. А я ж так обережно, щоб же гарно... Там жіночка ходила, підсипала нам все, доливала, підійшла до мене, обняла, голову гладить, як бабуся колись, поцілувала в скроню - їж, каже, дитинко, я ще принесу. І отут я заплакав. Я їв і плакав, очі боявся підняти, бо соромно. А потім глянув, а ми майже всі такі - їмо і плачемо. А суп, мам, я смачнішого в житті не їв. Ти ж не ображаєшся, мам?

Текст Oksana Makarenko. Її фейсбук забанив на місяць. За цей текст.
А тих, хто нас вбиває, мучить, знищує, - тих Фейсбук не банить. Чомусь.

Сьогодні знайшла роботу своїм ручкам. Отакі налиснички з сиром зробила! Моя рука для масштабу біди Вова зняв пробу і сказав, що смачнющі!

Зберігайте рецепт корисного майонеза!  Олія соняшникова - 200 гр
Молоко пастеризоване - 100 гр (має бути кімнатної температури),
Жовток відварений - 3 шт.
Гірчиця –міцна  30 гр,
Сіль – 4 гр,
Цукор - 2 г 
Сік лимона – 10 гр  Рекомендую зберігати не білше 4 днів

я зверху під кришку кладу лист хрону та сиплю на нього. Але це при заквашуванні на зиму. Хоч огірки, хоч помідори. А в ульотні просто сиплю у розсол холодний. Вона дає прикольний смак. Старший син той розсол випиває. За ним не встигнеш! Я помідори штрикаю спицею

Часник дає смак, дійсно, але оте тикання ножем помідора прискорює процес. Гірчицю не сипала, треба спробувати. Вона запобігає плісняві. В тому рецепті, що мені знайщовся, було написано гірчицю насипати на марлечку на горло банки. Я не роблю таке. 

Забула написати. Вчора готувала ікру і так не хотілося включати духовку, щоб їх запекти. Так я сині спекла в свч! Два синіх на 600-700г пекла 5,5 хвилин, три синіх на кіло за 7 хвилин! Перед пічкою наколоти і в пакет на максимальну потужність (в мене 850 Вт). Красота!

Підтверджую! Але я лінуюся часник в кожен помідорчик тикати, то просто ріжу та вкидую. Ще можу порошок гірчичний вкинути (1 столову ложку з верхом на 3-хлітрушку). СМАКОТА!

Аня, дякую за поміч! Дуже смачні помідорки!

Так, це дійсно смачнющі помідори! Раджу зробити банку і через 4 дні ставити другу, бо тільки перша закінчиться, тут і друга поспіє. Я вчора купила маленькі польові помідорки і зарядила відерце на 3,5 літра.

Привіт, дівчата. Рада зустрічі, нарешті)) Бо свєтя і звязок трохи загуляли) В нас більш менш все норм. Літають грьобані шлюхеди над нами, але без прильотів. Світланка, Справжня господиня, пішла до тебе в профіль шукати Ульотні помідори. Помідорів не знайшла, але посміялась з того, що ти "писинерка"