Leaderboard

Сьогодні знайшла роботу своїм ручкам. Отакі налиснички з сиром зробила! Моя рука для масштабу біди Вова зняв пробу і сказав, що смачнющі!

сльози і розпач...страшно читати і страшно думати, що наші там ще є... колись давно, ще на іншому сайті(навіть не хочу його назву писати) одна з них написала, що її мама була, якже вона сказала..., типу гадина-вонаж хахлушка бо. а інша розказувала, що ми ніколи не вміли нічого робити, вони все нас навчили. дівчата, вони нас ненавидять з роду-віку! і згадайте, що робилось 100років назад, як винищували! а Батурин залитий кров'ю! нічого не змінилось за 300років! мена нас винищити до 0.

читаю вас і плачу... колись дивилася американський серіал " Сверхъестественное", і там таке було , що демони захватили людей.І що вони робили...І зараз це наче у тому серіалі, вони 100 % без душі, сатаністи. Ніколи б не подумала- що той серіал це наша реальність. От стільки схожого при цих орків. вони не люди ,100 % як мені на початку війни написала Стафа, може хто пам'ятає цю мадам. Написала - я вас ненавиджу. Я все думаю- ти ж ще зовсім нещодавно мені писала, цікавалися моїми онуками і ділами. А тут- хоп! і вже фсьо. Ні , вони точно тварі...

Читаю. Плачу. Це з інету https://t.me/dmitriy_chekalkyn/17499 Хлопець після полону розповідає мамі: - Ми до останнього не вірили в обмін. Бо вони нас так дурять, так знущаються... Возили і на розстріли, і на обміни... А потім вертають і сміються з нас. І коли зайшов військовий в бусік і сказав: - Ви вдома, хлопці, Слава Україні! - я просто почав дихати, а то сидів і не дихав, мам, правда. І коли бачили людей вздовж дороги, що нас зустрічали, з прапорами, з квітами, з плакатами, то як в кіно було, як не з нами. І потім, як доїхали вже, перша цигарка, обійми, телефон дали, я твій номер забув, мам, уявляєш, ти ж не сердишся, бо хіба ж можна забути твій телефон, я його всі два роки подумки повторював. Ну як в дитинстві ти мене вчила - мене звати...., я живу..., телефон мами.... Хлопці плакали, а я ні. А вже в лікарні нам одяг дали і повели в столовку. А там їжа, мам. Там на столі кожному по три миски різного. Я не знаю, я за місяць в полоні стільки не їв. І запах супа. В мене аж голова закрутилася. Миска така глибока, супа аж до країв. Я ложкою так обережно брав, щоб нічого не пролилося, а руки так трусилися, мама, я ж хотів, щоб я гарно їв, а хотілося схопити миску і просто так випити все. І руки ж трусяться. А їсти, як мені їсти хотілося, ти не уявляєш. А я ж так обережно, щоб же гарно... Там жіночка ходила, підсипала нам все, доливала, підійшла до мене, обняла, голову гладить, як бабуся колись, поцілувала в скроню - їж, каже, дитинко, я ще принесу. І отут я заплакав. Я їв і плакав, очі боявся підняти, бо соромно. А потім глянув, а ми майже всі такі - їмо і плачемо. А суп, мам, я смачнішого в житті не їв. Ти ж не ображаєшся, мам? Текст Oksana Makarenko. Її фейсбук забанив на місяць. За цей текст. А тих, хто нас вбиває, мучить, знищує, - тих Фейсбук не банить. Чомусь.