fronya40

Це я до того розповіла,що це не мене вони шанують ,а усіх нас. Ми, українці, зарекомендували себе як розумна і трудолюбива нація. А особисто я зрозуміла,що я жила в раю,але цього не помічала. Настільки наша Україна гарна. Поки ці варвари з кацапстану ( прости менеГосподи,що в святий день сатаністів згадала....) не прийшли. Але війна скінчиться і ми будемо жити.

Та да. В минулому році настрій був зовсім поганий,паску пекла ...але без особого ентузіазму... в цьому році я вже прикрас купила,форми,цукати,Ізюм,кошики. Віднесли паски сусідям,вони на свою Пасху нас вітали і дітям подарунки. Я ж сказала, що це наша православна пасхальна Паска (orthodoxe Ostern-Paska),ну звичайно я була б не я ,якби не розповіла, що в нас така традиція і кожна дівчина з юності ( !!! А що?) повина пекти Паску. Вони у захваті. Паска сподобалася. І моя історія теж). Сьогодні я вже надивилася ваших пасок і вирішила ще спекти крафін. Для доньки. Сьогодні іду в гості,гарно упакувала пасочку. І ще скажу- вони дуже шанують українців. Дуже сумують,співчувають. Ті розказні в фейсбуці,що ми надоїли...то кацапські німці,яких самі німці не поважають. Додому я повернуся,звісно. Але в Джобцентрі мені вдруге сказали, що ми все зробимо ,що б ви тут залишилися. І по моїй спеціальності. Мені приємно.

И я в цьому році пекла папушняки. Але я в Німеччині. Продукти не ті. Добра,гарна,смачна- але не вона ... тісто на колір не таке,дома в мене жовтенька, тут якась бежева. І з глазурью намудрила. Робила-розтопила білого шоколаду, а потім щоб набахкала - вершки,згущенка. Ну нічого.Добра хоча б.

Ян Валетов. Писатель. Сегодня у российских школьников открытый урок. Им расскажут о геноциде советских граждан нацистами и их пособниками. Расскажут о вышедшем 19 апреля 1943 года Указе Президиума Верховного Совета СССР "О мерах наказания для немецко-фашистских злодеев, виновных в убийствах и истязаниях советского гражданского населения и пленных красноармейцев, для шпионов, изменников Родины из числа советских граждан и для их пособников". Обо всем этом им расскажут спустя всего лишь ночь после того, как появилось видео, на котором военнослужащие армии РФ отрезают голову пленному украинскому солдату. Делают ровно то, что делали нацисты 80 лет назад, ровно то, о чем написано в Указе. Нет, этого российским школьникам не покажут. А очень зря, это ведь отец кого то из них отрезает эту голову. И чей то еще отец. И ещё чью то голову, и еще, и еще. Их родители и есть те самые нацисты, о зверствах которых им сегодня расскажут на открытом уроке. Российская Федерация всей своей тушей стоит посреди этого открытого на весь мир урока, на груде трупов убитых мирных граждан и с отрезанными головами в руках, и задача российских школьников никогда этого не увидеть. Крепко зажмурить глаза, вглядываясь в свое настоящее и будущее. Прадедушка победил нацизм, дедушка этим гордился, отец стал нацистом, а внук пока что ходит в школу, ему только предстоит им стать. И да, мера наказания о которой шла речь в Указе- исключительная, смертная казнь через повешенье, по решению военно-полевого трибунала. Без адвокатов.

Светік, ти ж Справжня господин, завжди шедевры. Смачні.

О,яка краса! Хочу і я таке!

Ингредиенты: 1 лимон середнього розміру 3 яйця 150 гр м'якого верш.масла 200 гр цукору 1 ч.л розпушування 1/2 ч.л соди 100 мл молока 300 гр борошна Масло з цукром розмішати миксером до кремової маси. Туда добавити яйця. Лимон оберти на тертушку,тільки жовту скоринку, потім видавити сік. Десь 50 мл,я весь ,не міряла. Добавити все - борошно,молоко,розпушувач. Вилити у форму. Поставити випікати. Готовий кекс полити глазурю. Я зробила з цукрової пудри - 120 гр пудри і 2 ложки води. Нагріти. В кінці трохи лимоного сока. Він такий смачний,довго не черствіє. Запашний.

Ингредиенты: Ржаная мука -100г Солод- 10г Вода - 120г Способ приготовления Смешать воду, солод и муку в баночке. Накрыть марлей и поставить в тепло( 30 градусов) на 24 часа. Взять: Переночевавшей будущей закваски - 2 ст.л. Воды - 100г Муки( можно взять пшеничную) - 100г И на 12 - 18 часов отправить размножаться в тепло.( хотя в оригинальном совете надо 120 мл воды....но я что то испугалась...)ведь на одном форуме говорят,что франц.закваска густая,на другом жидкая....где же правда...В общем я сделала вот такую,чему очень радуюсь. На 3 день повторить ,создать все условия для удачного размножения бактериями. Закваска у меня стала отлично пузырится, даже неожиданно для меня Первые сутки она ночевала и дневала в йогуртнице при температуре 32 градуса, так как в квартире было +15 На второй день началось долгожданное тепло и я ее отправила на окно. А вот прочитала совет от Viki Из очень молодой закваски сегодня испекла хлеб, добавив 3г прессованных дрожжей. Дырок огромных я не получила...и даже просто больших. Мелкие дырочки,хлеб пружинит. В общем эксперименты продолжаются

Ингредиенты: На 2 порції : Цукіни - 1 шт Вершки жидкі (10%)- 150 грам тортелліни -300 грам Тертий твердий сир -20 грам Бекон (смужки) - 80 грам Рослине масло - 2 ст.л. Свіжий базілік -20 гр сіль, перець за смаком. Відварити тортелліні ( в мене були с грибною начинкою) - 5-6 хв. Цукіні тоненько порізати на півкружальця. Розігріти масло на пательні, туди бекон і цукіни. Обжарити приблизно 2 хвилини. Відварені тортелліні добавити в пательню до цукіні, залити вершками,50 мл води, варіть 1-2 хвилини, поки соус не загусне, а цукіні не стануть м’якими.Добавте базілік та сир. Цу дуууууже добре. Макарони завжди працюють! У поєднанні зі смачними овочами та вершковим соусом ця страва справжня насолода для смаку. Смачного! P.S. Я впевнена це буде смачно з любими макарон.виробами.

ага, и я так подумала- 4 неділі і вона стухне(((( В мене 5 днів стоїть і на холод. Бува як більше постоїть- то можна викидувати...

ну теж така думка теж була.

Ингредиенты: кругла форма 26-28 см ТІСТО :Яйце - 1 шт Цукор 125 гр Ваніл.цукор Масло вершкове 125 гр Вода - 1 ст.л Борошно - 250 гр Розпушувач 1,5 чайн.л НАЧИНКА : Яблука-1 кг кориця за смаком 2 упаковки ванільного цукру ( в мене док. Оеткер) 600 мл ябл.сидру 2 пачки пудинга докт.Оеткер 400 мл 30 % вершків 2 п загущувач для вершків Метод Робимо тісто : Змішайте борошно з розпушувачем в мисці для змішування,добавте масло і решту інгредієнтів і ретельно все вимішайте в шар тіста. Розкачайте 2/3 тіста на основі форми та кілька разів проколіть виделкою. Решту тіста покладіть його на край форми і притисніть до форми, щоб залишився бортик висотою 3-4 см. Робимо начинку: Яблука почистити і нарізати тонкими шматочками. Зверху посипати трохи кориці. У великій каструлі зваріть пудинг з порошку пудингу згідно з інструкцією на упаковці, але з 600 мл яблучного вина і 200 г цукру. Одразу вмішайте скибочки яблук у гарячий пудинг. Рівномірно розподіліть суміш по тістові . Поставте блюдо на решітку в духовку на 170 гр приблизно 1 год. Після закінчення випікання залиште пиріг остигати у формі на решітці. Коли повністю пиріг охолоне- витягніть його з форми. Збийте вершки зі стабілізатором для вершків і цукровою пудрою до міцної піни, викладіть на остиглий корж і посипте какао. Пиріг дуже добрий і гарний. Легко готувати. Найдобріший коли стояв добу. Фото не моє. Але точно такий і вийшов. я його знайшла на сайті

Ой,ні. Коли я покрила білком,то начинка стала друга на смак. Коли вона " голенька",цей пудинг насмачніший. Він запікається. А тут як варення. Добре,але вареня.

Я вже готую. Одне,що може це помилка ,зробила мокре безе. Треба,щоб пиріг був наполовину готовий. Бо безе робиться швидко, боялась ,щоб воно не застигла ( в мене мало досвіду). Дивлюсь у духовку,красиве . І я роблю в 2 х маленьких (20 см) формах.

Розумію,що це вже буде друга назва і другий пиріг. Але зробила з пакету заморожених ягід і замість сидру- вишневий сік з пакету. Це неперевершено!!! Мені сподобалось більше . І я хочу попробувати білки взбить замість вершків і запекти.

До речі, про полонених. У мене відео не викликало заціпеніння, радше знову злості. Заціпеніння у мене було кілька тижнів тому, коли ми брали інтерв’ю в Мар'яна Мамонова нашої полоненої, яка була вагітна в полоні. Вона сиділа в кріслі перед камерами 60 Minutes в барі Leonid Ostaltsev. Перед тим я дістала його аж десь в окопах, щоби посадити її саме там. Мар‘яна так в деталях розповідала, що мені здавалося, що я не в барі, а в автозаці, а навколо собаки гавкають. І от вони сиділи в камері на 9 людей, усі 40 жінок. Каже Мар‘яна, що найважче це було прийняти, що ти в тюрмі, а нічо поганого не зробив. Першу ніч жінки боялися сходити в туалет в тій самій камері, тому що ніхто ніколи не мав такого досвіду порушення приватності. «Вони перевели нас начебто в кращу камеру, більшу. Там нас було лише 20. Але там було так зимно, що я думала помру саме від холоду. І вони чи то забули про нас, нічого їсти не давали тривалий час. Раптом заходить один з охоронців і їсть печенько навпроти нас. Він знав, що я вагітна. От він жує те печенько і каже: «хоч печенько?». Я йому «хочу» і руку пристягаю, бо я дуже їсти хотіла. Він спочатку майже поклав те печенько мені на руку, а потім взяв і з‘їв». Я оце чула різні історії катування, ґвалтування, електрошок до геніталій, обід в камері поряд з одним на щиті, котрий не витримав катування. Але те печенько я їм не прощу ніколи. Нелюди. Вся наша знімальна група американців схлипувала за кадром, поки Мар’яна говорила. Ми вийшли всі наче зі сповіді. І сьогодні, коли сюжет вийшов в ефір там тисячу коментарів і всі про те, що неможливо стримати сліз. Мусимо усіх якнайшвидше витягувати, бо неможливо витримати.

Это шедевр!!!!беру в закладку!

Який же він смачний! я його раніше робила, вже й забула.Дякую ,що нагадала.

есть ,[****]и, которые говорят- что это украинцы сделали с Мариуполем... Это как на дожде одна гнидяра пишет- что немцы дают танки стрелять по каZZZZапам. Ну не твари???Разве танки стреляют в Раше? Они что не понимают этого? что они фашисты?

ООО, Светик, супер. У меня наклейки на окнах остались.. сразу не удалила, а потом никак...

Макс Бужанский А завтра была война. Потом, очень многие, зачем то расскажут, что они всё знали заранее. Я в это не верю, и они не верят, те, кто знал и поверил, уехали накануне, и не рассказывают об этом публично. А остальные не верили. Немыслимо в это поверить, даже сейчас, когда уже всё прошло перед нашими глазами, невозможно объяснить, как в это можно было поверить тогда. В парламенте не верил никто. Весь день 23 числа, с самого утра и до 10 вечера, все грызлись вокруг постановления о введении чрезвычайного положения. Из за запятых спорили, оппозиция жестко по каждой букве шла, и никто, ни один человек не сказал, очнитесь, ерунда это всё, завтра они нападут, выбросьте эту бумажку бесполезную, нужно вводить военное положение. Никто не сказал, все выступали от своих фракций, и я выступал от нашей, прыгал на костылях к трибуне, просил зал ввести в стране чрезвычайное положение. А завтра была война. И было всё, как во время войны. Массовый героизм на фронте и в тылу, и позорные случаи "бегства за границу в женском платье". Сто тысяч добровольцев, ушедших в ТРО, и гуляния улицами Вены и Дубая в цветах украинского флага, вечеринки с шампанским с плясками на столах в Куршавеле. Мы жили, любили, ненавидили, боялись, боялись показать, что боимся, боялись перестать бояться, смеялись, плакали, грызлись до смерти и через час не помнили о том, что грызлись, не то что из за чего. И слали деньги на нужды фронта. Наша страна не сдалась. Знаете, когда я собирался это написать, у меня крутились в голове слова о том, как много мы потеряли, как много сломано, как что то рухнуло, разбилось навсегда. А когда сел писать обнаружил, что пишу совсем о другом. Да ничего у нас не разбилось, разбилось у них. Мы всё те же, мы всё с теми же, мы хотим всё того же, мы просто привыкли жить с мыслью о том, что если каждого из нас сегодня не убьёт ракета или снаряд, каждый из нас завтра утром улыбнется солнцу. Это оказалось так много и так дорого, улыбаться солнцу по утрам, улыбаться друг другу, внукам расскажем потом, чтобы они рассказали своим внукам, а те своим. Как мы улыбались, хоронили своих мертвых, вытирали слёзы и улыбались. Как обнимались чуть ли не с незнакомыми людьми на улицах, когда наши освободили Харьковщину и Херсон, звонили друг другу, кричали в телефон, как безумные, мы оказались живыми людьми, даже те из нас, кто погиб! А они нет. Россия потеряла лицо. Россия в этой войне навсегда потеряла лицо, и я не о международной арене, нет, это то они переживут, у них просто больше нет лица в принципе. Одно на всех у всей страны, нет больше там никакой индивидуальности, одно на всех лицо, потерянное, одни на всех эмоции, одни страхи, одна ложь, одна кровь на руках. И это уже навсегда. Страна врагов, страна, в которой нет мирных жителей, страна, живущая одним огромным комплексом неполноценности, и пытающаяся им убивать. Завтра была война. И это завтра так и не закончилось ни для кого из нас, один бесконечный день с перерывами на сон. Но это был наш день, они не прошли.

Латвійський депутат послав російську делегацію вслід за російським військовим кораблем під час виступу в ОБСЄ Під час виступу представника рф учасники зборів почали демонстрантно залишати зал. 10000000_6506156416080269_4248569851259908340_n.mp4

Переглянули новий фільм? В саме серденько? Чи, можливо, згаяний час? Запрошуємо ділитись враженнями про переглянуті фільми!