РАДУШКА

я зверху під кришку кладу лист хрону та сиплю на нього. Але це при заквашуванні на зиму. Хоч огірки, хоч помідори. А в ульотні просто сиплю у розсол холодний. Вона дає прикольний смак. Старший син той розсол випиває. За ним не встигнеш! Я помідори штрикаю спицею

Підтверджую! Але я лінуюся часник в кожен помідорчик тикати, то просто ріжу та вкидую. Ще можу порошок гірчичний вкинути (1 столову ложку з верхом на 3-хлітрушку). СМАКОТА!

Привіт, дівчата! О п'ятій прокинулася, бо вжахнуло. Район мій, але ближче до мого брата. Там каміння у двір летіло. Так в нас усе ціле. Поки що. Русня - підараси!

Не можу спокійно дивитися на фото з дітьми. Головки голі, крапельниці... Тварюки! Як можуть жити з таким тягарем ті, хто таке робить? Бездушні у прямому сенсі! Нема в них Душі!

Без коментарів ПАРКАН.MP4

Добридень, дорогенькі! Харків - залізобетон! Харків - Україна! Увесь цей нескінчений кошмар тільки додає сил триматися. Над містом майже постійно кружляють дрони-розвідники. Ми знаємо - над яким районом літають, то туди будуть стріляти. Таке враження, що місто поділене на квадрати і його обстрілюють по якійсь схемі. Але Аня підстриглася та пофарбувала волосся. А завтра з подружкою збирається пити пиво, бо, коли ж його пити, як не у неділю? та під не такі вже й далекі, але, все ж далекі, вибухи... А на десерт в нас буде своя суничка-полуничка з морозивом! З цією клятою війною кожен прожитий день став святковим. Справжні друзі стали ближчими (не зважаючи на відстань між нами), а НЕсправжні відвалилися, як висохлий бруд. Навіть Душа не болить за "втрату". Хіба будеш плакати за шматом багнюки? "Рідна кров" виявилася не такою вже й рідною. Видно, правду кажуть, що справжня рідня дуже рідко зустрічається в одній сім'ї. Тримаємося, дівчата! Бо тим, хто там, боронить нашу багатостраждальну НЕНЬКУ, треба знати, що їх чекають! Що в них вірять!

Сьогодні КАБ прилетів по кладовищу, де моя сімейна ділянка. Там 10 поховань в одній огорожі. Не знаю, чи постраждала. І не знаю коли зможу попасти туди. Ну, що їм зробили наші могили???

Привіт усім добрим людям! Учора в нас тривога була більше 16 годин безперервно! Чим тільки не пуляли! Триндець! ППО - котики! Багато збили. Але ракети ж! Є влучання. Дуже мало часу ракети до нас летять, на жаль.

Свєтік, ТГ та вайбер тільки. На форумі можу тільки з великого компа. А біля нього буваю раз на день зазвичай. Вибачайте. Виправлюся. Може.

Добридень, дорогенькі! В мене усе йде, як йде. На тривогу вже майже ніхто увагу не звертає, бо ховатися нікуди у приватному секторі. Єдине... намагаюся не ходити зі двору, коли загроза постійна. У суботу ледве встигла збігати до магазину між тривогами. Дуже надіялася, що у велике світле свято Христового воскресіння не буде обстрілів. Ага. Не з цими клятими братосусідами. Діти знов поїхали з онуками до Ужгороду, то я знов живу на дві хати (поки метро працює). Часу вільного зовсім нема. Може воно і на краще. Коли багато справ, дурні думки до мізків не лізуть Тримаємося! Треба дочекатися нашої Перемоги у світлому розумі! Все буде Україна!

https://www.youtube.com/watch?v=WHIX2fz56vI

Реальна правда. ЦЕ Мар'їнка. Була. Колись.

Цікаво, к нам забігають оті... "с лучиками добра"?

Світла не було, інет тільки на смартфоні та й там нестійкий. Півміста досі без світла-води-опалення. Але, Харків живе! Все буде добре! Колись. Треба тільки не падати духом!

Нема таких слів, щоб описати те, що діється десь там, у самому центрі мене. Одне бажання. Щоб усі ті, хто виправдовує це жахіття, яке творять з нами, жили довго. Дуже довго. Гниючи зсередини, вимолюючи смерті. Та щоб Бог, якщо він все ж таки є, не чув іхніх молитов.

Аня підсіла на гарбузовий суп-пюре. Ото зварить і думає - який наступний суп варити? А доїдає цей, та знов варить гарбузовий! Зараз йдуть у суп Хоккайдо. Поки це для Ані найкращий гарбуз для пюре. Звісно, там не тільки гарбуз, а багато усілякого (окрім картоплі, бо її майже не їм). Якщо потрібні складові та технологія, то напишу. Якщо ні, то так з'їм. Мовчки оце суп. склад (в мене, але можливі варіанти, звісно), - гарбуз (бажано несолодкий, з овочевих, з тих, що не мають характерного гарбузового смаку) почистити, порізати вільно невеликими шматочками - пастернак порізати вільно кубиками - коренева селера-порізати вільно кубиками - морква порізати вільно кубиками. Якщо гарбуз не яскравого кольору, то частину моркви натерти на дрібну тертушку та відкласти окремо Усї корені та гарбуз разом скласти до кастрюлі, залити водою чи бульоном (в Ані завжди вода, бо Аня на пенсії) та варити до м'якості. Поки оці овочі закиплять, порізати велику цибулину та спасерувати на чомусь (що є, чи що любите) та вкинути до отих овочей. Хай разом варяться. Мало не забула. Оту дрібну моркву вкинути до цибулі та пасерувати разом. Ну, якщо та дрібна морква вам треба Як усе стане м'яким, дати охолонути до теплого, перебити блендером до гомогенного стану, Долити води стільки, щоб стало не таким густим, але й не дуже рідким, бо Аня ніякою манкою той суп не загущає (але можна), дати закипіти, посолити за своїм смаком, вкинути, якщо бажаєте, якихось прянощів (дуже добре карі чи одну куркуму).В Ані кріп та петрушка. Інколи мелене листя хрону. Кажуть, туда треба сливки. Ніколи не додавала, чесно. Можна добрий плавлений сир. Його клала, як рідко виходило. Але, краще більше гарбуза того покласти, як для мене. УСЕ. Варю зазвичай вечором. То на другий день смачніше. А остання тарілка взагалі - язик заворачується. Додам. Можна у цей суп класти солодкий перець (свіжий, морожений, сушений), помідори (свіжі, сушені, морожені). Помідори пасеровала разом з цибулею. Перець варила разом з гарбузом На трилитрову кастрюлю в мене йде дві середні моркви, чи одна велика, велика цибулина, пастернака десь в половину від моркви, селери... ну, хто як любить. Десь в половину від пастернака. Можна взагалі без неї. Гарбуза (Хоккайдо)невелика гарбузячка. У нарізаному стані усе займе десь половину тої кастрюлі. Чи скоріше 2/3. Бо, коли розвариться, та блендернути, об'єм меньшає, а суп повинен бути густим. Тоді він ситний Фото супу у мене немає, але його дуже красиво намалював ChatGPT та сфотала Магда Україна Харків Війна росії з Україною День 750

Я не хочу ЦЕ пам'ятати! Але хіба забудеш? Майже кожен день нагадують, що в нас є отой клятий сусід поряд. Перші дні, тижні, місяці було страшно від майже постійних обстрілів. А зараз тиша лякає не меньш. Бо знаєш - раз довго тихо, то падлюки готують щось страшне

На форум-виноград пишуть, ніби нам вже дозволяють усілякою зброєю, а не тільки вітчизняною, бити по раше "от москви до владивостока"

Жива і я і діти з онуками. Один з прильотів поряд з молодшими. Другий поряд з тещею молодшого. Але, Бог милував. Усі живі-здорові. Хати цілі

Привіт, мої дорогенькі! Жива. Майже здорова (місцями). Русня - пидараси! Раша не повинна існувати! І це не питання взагалі. Це питання часу. 22 прильоти учора, 6 тільки що. Бідне моє місто! Невже хтось вірить, що найманців можуть посілити у найкрутіший готель у центрі міста, яке постійно під обстрілами? Для кого це пишуть?

Вже другий рік, ідучи кудись з дому, кішку виганяю на двір. Бо знаю - якщо не повернуся, її нескоро звільнять. Вона навіть до дверей біжить, коли я вдягаюся. Не так давно зтерла напис на паркані - Одна людина+одна кішка. Коли мене питають - що робиш почувши тривогу? Відповідаю - Прискорюю ходу. Якщо йду додому, то щоб швидше дістатися під рідний дах, якщо з дому, то скоріш добігти до метро

Учора опівночі просто над моєю хатою пролетів шахед. Загалом їх було шість. Жахливий звук. Та якійсь інший... Раніше інакше торохтіли

Усе спокійно в мене. Дуже далеко було. Я навіть не чула нічого