РАДУШКА

Я чула. Але без рецепту. Так... взагалі. Хочу спробувати. Бакли свої. Але цього року така спека, що вони то не в'язали, то ті, що зав'язали, не росли. Трішки зібрала. На півкіла печінки достатньо. Звісно, я можу проекспериментувати. Але, думала, може хтось вже готував

Дівчата, добридень! Ви там як? Бо я від цієї спеки мало не вмираю. Але... їсти ж треба все одно. То таке питання. Хтось готував (чи знає рецепт) паштету з курячої печінки та печених баклів? я вже й бакли спекла й печінку купила, й цибулю нашинкувала, бо, гадаю, її все одно у паштет треба. Що скажете?

Зварила учора отой суп з яблук та черешкової селери. Правда, без горіхів та картоплі. Проте з курячими фрікадельками. Дуже смачно! Ніколи б не подумала, що можна суп з яблук варити!

Оце подумала що можна наробити пюре з яблук та черешкової селери. Бо яблука поїсти не встигаю. Поки є місце у морозилці, поставлю туди. Якщо почнуться трабли з електрикою, можна буде перезакатати у банки.

мені теж цікаво

Хто ж тобі винний? Розбестила "дитинку"!

В мене на такий випадок у морозильці стоять контейнери з супами-пюре. Гарбузовий, з цвітної капусти чи брокколі, з кабачків, з батату, гороховий чи квасолевий, томатний. Дістала - розморозила-нагріла - Є ЩО ЇСТИ

це тому, що сечогінний. Не усім можна та корисно

майже нездійсненне завдання, Свєтік! Я обожнюю черешкову селеру. Можна порізати на невеличкі шматочки та залити солоно-кисло-солодким маринадом (бланширувати не треба). Я мариную разом з крихітними огірочками, кубиками моркви, різаним солодким перцем, розібраними на суцвіття брокколі чи цвітною капустами, часником, дрібнесенькою цибулею, черіками

Читаю. Плачу. Це з інету https://t.me/dmitriy_chekalkyn/17499 Хлопець після полону розповідає мамі: - Ми до останнього не вірили в обмін. Бо вони нас так дурять, так знущаються... Возили і на розстріли, і на обміни... А потім вертають і сміються з нас. І коли зайшов військовий в бусік і сказав: - Ви вдома, хлопці, Слава Україні! - я просто почав дихати, а то сидів і не дихав, мам, правда. І коли бачили людей вздовж дороги, що нас зустрічали, з прапорами, з квітами, з плакатами, то як в кіно було, як не з нами. І потім, як доїхали вже, перша цигарка, обійми, телефон дали, я твій номер забув, мам, уявляєш, ти ж не сердишся, бо хіба ж можна забути твій телефон, я його всі два роки подумки повторював. Ну як в дитинстві ти мене вчила - мене звати...., я живу..., телефон мами.... Хлопці плакали, а я ні. А вже в лікарні нам одяг дали і повели в столовку. А там їжа, мам. Там на столі кожному по три миски різного. Я не знаю, я за місяць в полоні стільки не їв. І запах супа. В мене аж голова закрутилася. Миска така глибока, супа аж до країв. Я ложкою так обережно брав, щоб нічого не пролилося, а руки так трусилися, мама, я ж хотів, щоб я гарно їв, а хотілося схопити миску і просто так випити все. І руки ж трусяться. А їсти, як мені їсти хотілося, ти не уявляєш. А я ж так обережно, щоб же гарно... Там жіночка ходила, підсипала нам все, доливала, підійшла до мене, обняла, голову гладить, як бабуся колись, поцілувала в скроню - їж, каже, дитинко, я ще принесу. І отут я заплакав. Я їв і плакав, очі боявся підняти, бо соромно. А потім глянув, а ми майже всі такі - їмо і плачемо. А суп, мам, я смачнішого в житті не їв. Ти ж не ображаєшся, мам? Текст Oksana Makarenko. Її фейсбук забанив на місяць. За цей текст. А тих, хто нас вбиває, мучить, знищує, - тих Фейсбук не банить. Чомусь.

я зверху під кришку кладу лист хрону та сиплю на нього. Але це при заквашуванні на зиму. Хоч огірки, хоч помідори. А в ульотні просто сиплю у розсол холодний. Вона дає прикольний смак. Старший син той розсол випиває. За ним не встигнеш! Я помідори штрикаю спицею

Підтверджую! Але я лінуюся часник в кожен помідорчик тикати, то просто ріжу та вкидую. Ще можу порошок гірчичний вкинути (1 столову ложку з верхом на 3-хлітрушку). СМАКОТА!

Привіт, дівчата! О п'ятій прокинулася, бо вжахнуло. Район мій, але ближче до мого брата. Там каміння у двір летіло. Так в нас усе ціле. Поки що. Русня - підараси!

Не можу спокійно дивитися на фото з дітьми. Головки голі, крапельниці... Тварюки! Як можуть жити з таким тягарем ті, хто таке робить? Бездушні у прямому сенсі! Нема в них Душі!

Без коментарів ПАРКАН.MP4

Добридень, дорогенькі! Харків - залізобетон! Харків - Україна! Увесь цей нескінчений кошмар тільки додає сил триматися. Над містом майже постійно кружляють дрони-розвідники. Ми знаємо - над яким районом літають, то туди будуть стріляти. Таке враження, що місто поділене на квадрати і його обстрілюють по якійсь схемі. Але Аня підстриглася та пофарбувала волосся. А завтра з подружкою збирається пити пиво, бо, коли ж його пити, як не у неділю? та під не такі вже й далекі, але, все ж далекі, вибухи... А на десерт в нас буде своя суничка-полуничка з морозивом! З цією клятою війною кожен прожитий день став святковим. Справжні друзі стали ближчими (не зважаючи на відстань між нами), а НЕсправжні відвалилися, як висохлий бруд. Навіть Душа не болить за "втрату". Хіба будеш плакати за шматом багнюки? "Рідна кров" виявилася не такою вже й рідною. Видно, правду кажуть, що справжня рідня дуже рідко зустрічається в одній сім'ї. Тримаємося, дівчата! Бо тим, хто там, боронить нашу багатостраждальну НЕНЬКУ, треба знати, що їх чекають! Що в них вірять!

Сьогодні КАБ прилетів по кладовищу, де моя сімейна ділянка. Там 10 поховань в одній огорожі. Не знаю, чи постраждала. І не знаю коли зможу попасти туди. Ну, що їм зробили наші могили???

Привіт усім добрим людям! Учора в нас тривога була більше 16 годин безперервно! Чим тільки не пуляли! Триндець! ППО - котики! Багато збили. Але ракети ж! Є влучання. Дуже мало часу ракети до нас летять, на жаль.

Свєтік, ТГ та вайбер тільки. На форумі можу тільки з великого компа. А біля нього буваю раз на день зазвичай. Вибачайте. Виправлюся. Може.

Добридень, дорогенькі! В мене усе йде, як йде. На тривогу вже майже ніхто увагу не звертає, бо ховатися нікуди у приватному секторі. Єдине... намагаюся не ходити зі двору, коли загроза постійна. У суботу ледве встигла збігати до магазину між тривогами. Дуже надіялася, що у велике світле свято Христового воскресіння не буде обстрілів. Ага. Не з цими клятими братосусідами. Діти знов поїхали з онуками до Ужгороду, то я знов живу на дві хати (поки метро працює). Часу вільного зовсім нема. Може воно і на краще. Коли багато справ, дурні думки до мізків не лізуть Тримаємося! Треба дочекатися нашої Перемоги у світлому розумі! Все буде Україна!

https://www.youtube.com/watch?v=WHIX2fz56vI

Реальна правда. ЦЕ Мар'їнка. Була. Колись.

Цікаво, к нам забігають оті... "с лучиками добра"?

Світла не було, інет тільки на смартфоні та й там нестійкий. Півміста досі без світла-води-опалення. Але, Харків живе! Все буде добре! Колись. Треба тільки не падати духом!