РАДУШКА

Ну, я давно не сплю. Завжди рано просинаюся. Хоч коли лягу. А НР сплю. Як казав мій Саня, він і без нашого бдіння прийде. То у 20-00 випила келих вина з сиром та смаженими помідорами, запила кавою з цукеркою та лягла дивитися "наш" рітуальний новорічний фільм. "П'ятий елемент". під нього і заснула. Вітаю всіх з Новим роком! Хай 2025 рік накриє лавиною щастя, здоров'я , любові, успіху і процвітання. Бажаю чарівного року наповненого цікавими зустрічами, захоплюючими подорожами і безцінними моментами. Нехай збувається все про що мрієте. Миру, добра Вам і Вашим родинам та всього найкращого у Новому році! Хай усі повернуться додому. Живими.

Наталочко, я взагалі викреслила своїх "хароших руських" з кола спілкування. Двоюрідна сестра, яка дупу рвала за рашу, бо "ми-адін нарот", поїхала на пмж до Німеччини. Не до "брацького народу". тьфу! не хочу навіть згадувати.

Не цінності змінилися. Ми змінилися. Звісно, не усі, але, багато хто. Обстріл, прильоти. Опитування рідних, потім близьких друзів, потім тих, хто не такий близький. Питання - Ви як? Вікна? Вода? Світло? Давно пропрацьован маршрут та перелік дій "якщо". Усі знають, що не залишуться наодинці з бідою, "якщо". Цього ні за які гроші не купити Дякую, дівчата!

Дякую! Не треба. Листя вона не візьме(вірніше, я не зможу), а так, при потребі, чи чопером розбиваю, чи беру у сусідки ручну. Вона рідко буває потрібна. Моя може відремонтується до літа. Якщо підлягає ремонту. Все буде добре. Це не головне у нашому житті зараз

та ніяк. Давно куплене, багато та сильно напружно експлуатувалося. тому й ламається. За 2024 рік в мене поламалися хлібопіч, мікрохвильова, пралка, м'ясорубка М'ясорубку маю надію відремонтувати, бо чай собі я можу різаний зробити, а хлопцям вже усе накоплене раніше віддала. Зараз нема нічого навіть своїм, за шпиталь та на лбз взагалі мовчу вже. Без хп та мікро якось проживу. Без пралки напряжно. Але я сама живу. Якось буду обходитись. Жили ж раніше без пралок.

Рада за усіх, хто чогось хоче. А ще більше за тих, хто може... купити. Дівчата, хай у всіх усе складеться! В мене щось усе підряд ламається. А купити не можу. Ні цього Різдва, ні, здається, майбутнього... Ну, матер'яльне, то не головне. Головне - кінець усього цього нашого жахіття.

Все норм поки що. Поки від дітей відповіді дочекалася, думала серце стане

Учора спілкувалися. Все було норм.

Сумний сьогодні "ювілей". 1000 днів з 24.02.22. Без коментарів я, мабуть.

Привіт! Я взагалі усе проспала. Ха жахали шахедами, але обстрілу міста не було. В нас вже немає ніякої генерації, усе давно вибили, може тому.

Нелічка, в нас теж велика спека та дика посуха! (повітряна теж, бо я поливала). За чотири місяця в мене було усього два дощика. Один добрий, другий таке собі... всього один день не поливала. Але в мене перець ріс у відрах в тепличці під затіняйкою. Вродив просто шалено. Якби знала, що так вродить, то можна було вдвічі меньше кущів садити. Соус зварю обов'язково. Ну, некислі яблука, що поробиш!

О! Я теж таке хочу! Бо перець цього року вродив дуже добре! Але яблука в мене солодкі. Кислих немає. Може яблучний оцет допоможе? РЕЦЕПТ! Хтось знає рецепт? Звісно, я можу імпрозувати, але рецепт побачити хотілося б.

Мені потрібен переклад на москальську, бо він в мене давно вмер.

Я його ЗРОБИЛА! Це дуже смачно! Єдине що... колір такий собі... Зеленкуватий. То я додала куркуму. Вийшло саме те. Рецепт оформулювати нема коли. Замахуюся з щоденним поливом. Тут напишу, якщо можна. Спекла бакли, виковиряла та блендернула. На пательні спасерувала цибулю, додала туди пару падалішних яблук, потім печінку курячу (трішки порізала). Коли печінка вже була готова, посолила, дала трішки вихолонути. Потім до блендеру, потім змішала з баклами, ще раз блендернула вже з куркумою. Дуже смачно!

Я чула. Але без рецепту. Так... взагалі. Хочу спробувати. Бакли свої. Але цього року така спека, що вони то не в'язали, то ті, що зав'язали, не росли. Трішки зібрала. На півкіла печінки достатньо. Звісно, я можу проекспериментувати. Але, думала, може хтось вже готував

Дівчата, добридень! Ви там як? Бо я від цієї спеки мало не вмираю. Але... їсти ж треба все одно. То таке питання. Хтось готував (чи знає рецепт) паштету з курячої печінки та печених баклів? я вже й бакли спекла й печінку купила, й цибулю нашинкувала, бо, гадаю, її все одно у паштет треба. Що скажете?

Зварила учора отой суп з яблук та черешкової селери. Правда, без горіхів та картоплі. Проте з курячими фрікадельками. Дуже смачно! Ніколи б не подумала, що можна суп з яблук варити!

Оце подумала що можна наробити пюре з яблук та черешкової селери. Бо яблука поїсти не встигаю. Поки є місце у морозилці, поставлю туди. Якщо почнуться трабли з електрикою, можна буде перезакатати у банки.

мені теж цікаво

Хто ж тобі винний? Розбестила "дитинку"!

В мене на такий випадок у морозильці стоять контейнери з супами-пюре. Гарбузовий, з цвітної капусти чи брокколі, з кабачків, з батату, гороховий чи квасолевий, томатний. Дістала - розморозила-нагріла - Є ЩО ЇСТИ

це тому, що сечогінний. Не усім можна та корисно

майже нездійсненне завдання, Свєтік! Я обожнюю черешкову селеру. Можна порізати на невеличкі шматочки та залити солоно-кисло-солодким маринадом (бланширувати не треба). Я мариную разом з крихітними огірочками, кубиками моркви, різаним солодким перцем, розібраними на суцвіття брокколі чи цвітною капустами, часником, дрібнесенькою цибулею, черіками

Читаю. Плачу. Це з інету https://t.me/dmitriy_chekalkyn/17499 Хлопець після полону розповідає мамі: - Ми до останнього не вірили в обмін. Бо вони нас так дурять, так знущаються... Возили і на розстріли, і на обміни... А потім вертають і сміються з нас. І коли зайшов військовий в бусік і сказав: - Ви вдома, хлопці, Слава Україні! - я просто почав дихати, а то сидів і не дихав, мам, правда. І коли бачили людей вздовж дороги, що нас зустрічали, з прапорами, з квітами, з плакатами, то як в кіно було, як не з нами. І потім, як доїхали вже, перша цигарка, обійми, телефон дали, я твій номер забув, мам, уявляєш, ти ж не сердишся, бо хіба ж можна забути твій телефон, я його всі два роки подумки повторював. Ну як в дитинстві ти мене вчила - мене звати...., я живу..., телефон мами.... Хлопці плакали, а я ні. А вже в лікарні нам одяг дали і повели в столовку. А там їжа, мам. Там на столі кожному по три миски різного. Я не знаю, я за місяць в полоні стільки не їв. І запах супа. В мене аж голова закрутилася. Миска така глибока, супа аж до країв. Я ложкою так обережно брав, щоб нічого не пролилося, а руки так трусилися, мама, я ж хотів, щоб я гарно їв, а хотілося схопити миску і просто так випити все. І руки ж трусяться. А їсти, як мені їсти хотілося, ти не уявляєш. А я ж так обережно, щоб же гарно... Там жіночка ходила, підсипала нам все, доливала, підійшла до мене, обняла, голову гладить, як бабуся колись, поцілувала в скроню - їж, каже, дитинко, я ще принесу. І отут я заплакав. Я їв і плакав, очі боявся підняти, бо соромно. А потім глянув, а ми майже всі такі - їмо і плачемо. А суп, мам, я смачнішого в житті не їв. Ти ж не ображаєшся, мам? Текст Oksana Makarenko. Її фейсбук забанив на місяць. За цей текст. А тих, хто нас вбиває, мучить, знищує, - тих Фейсбук не банить. Чомусь.