Магда

Тема борщу завжди актуальна, але бувають хвилі, коли ця тема піднімається і "за інших сталих умов" якось виникає одночасно в різних обставинах. На днях Євген Клопотенко написав прекрасний пост Клопотенко про борщ і презентував свій новий всеукраїнський проект про борщ. Вчора зайшла в магазин купити телячих ребер на борщ, вистояла чергу, замовляю, а продавець так щиро дивується: "що це сьогодні всі розмітають телячі ребра?" А мені якось логічно так здається: "так завтраж субота, всі будуть борщі варити" :) заходжу на форум, а наші дівчата обговорюють борщ в темі скороварки. ну, що ж сам Бог велів: ось і мій борщ

Інгредієнти: Корінь селери - 2 шт. Морква - 1 шт. Часник - 5 зубчиків Вершки (молоко) - 0,5 л Свіжезмелений перець, Сіль, Оливкова олія Корінь селери та моркву почистити, порізати на невеликі кубики. Викласти в форму для запікання, туди ж покласти зубчики часнику. Посолити, поперчити за смаком, залити вершками так, щоб верхній шар овочів ледь торкався рідини. Я завжди використовувала саме 20%-ві вершки, але останнім часом перейшла на молоко 😎, смак від цього не програв. Накрити форму щільно фольгою і поставити в духовку на 220 градусів десь хвилин на 50. Потрібно просто прослідкувати, щоб рідина не вся випарувалася, бо тоді пюре буде сухуватим. Готові овочі дістати з духовки, перебити блендером. Все, смачнюще і корисне пюре готове. Відмінний гарнір до птиці або ніжного тушкованого м'яса, ми любимо з відвареним язиком. Картопля у нас в сім'ї якось не в фаворі, ми її признаємо тільки в дерунах та по-селянськи, а от з селери пюре ми любимо і я готую його досить часто.

Іннуся, так, це справді ще й корисно, але у нас в сім'ї це слово під забороню :), бо як тільки скажеш "це корисно" - все, ніхто їсти не буде :) Мені цікаво буде цікаво дізнатись твоє враження.

Забула в рецепті дописати, що овочі перед посадкою в духовку ще потрібно збризнути оливковою олією. В інгредієнтах олія є, на фото сирих овочей видно краплі олії, а в описі рецепту забула(

Смачно :) за консистенцією це звичайне пюре, трішки ніжніше ніж картопляне, але без крохмального присмаку. За смаком - теж схоже на картопляне, але солодше і з легким ароматом селери. В мене цього разу були невеличка селера і велечезна морквина. Проти моркви в мене в сім'ї ніхто нічого немає, тому я сміливо додала цілу гіганську морквину. Через то пюре має такий яскравий колір, а зазвичай, воно в мене кремово-біле. Варто спробувати.

Прийшли тільки що з кінотеатру, дивилися "Наші котики". Фільм прекрасний, варто подивитися обов'язково. Це не комедія однозначно, це трагікомедія коли смієшся і плечеш сам з себе. Так якось переживаєш разом з героями їх інфантильність, наївність, проходиш становлення і ростеш. І, звичайно, тонкий гумор і тролинг в стилі Супрун. Я і насміялася, і наридалася. Дивитися всім, це безумовно, а особливотим, хто "втомився від війни".

Інгредієнти: Цибуля - 2 шт. великі Печінка теляча - 1 кг Сіль, свіжезмелений перець Олія для жарки Найважче в цьому рецепті - це купити гарну печінку ))) Отже, печінку промити, обсушити паперовим рушником, зняти пліву, вирізати жили і порізати на велеченькі шматочки, десь розміром 3/4 долоні і 2 -2,5 см. товщиною. Цибулю почистити, нарізати кружальцями в 1 см. товщиною. На такий об'єм продуктів потрібна велика сковорода - у мене 28 см. - з кришкою. Сковорідку накалити, налити олію, щільно викласти цибулю. Зайві маленькі кільця викласти на бортики сковорідки. Вогонь весь час тримати досить сильний (у мене це передостання позначка на найпотужнішій конфорці). Зверху на цибулю викласти шматки печінки, старатися, щоб печінка не торкалася ні дна, ні бокових стінок сковороди. Зверху посолити, поперчити. Так жарити десь хвилин 5 - поки не стане видно, що печінка знизу трішки побіліла. Тоді потрібно її перевернути (я роблю це щіпцями, щоб не проколювати і не випускати сік з шматочків печінки). Зверху посолити, поперчити. В цей час цибуля може починати пригорати до сковорідки, не зважаючи на олію. Я тоді просто беру широку лопатку, і нею потихеньку підіймаючи всі шари цибулі й печінки запускаю на низ олію та сік, який утворився від смаження. Почекати поки інший бік, на який перевернули, печінки теж побіліє. Коли шматки печінки будуть на вигляд посвітлілі з обох боків - накриваємо кришкою і жаримо ще хвилин 15. Вогонь в цей час потрібно регулювати в залежності від кількості рідини в сковорідці. Цибуля і печінка дають багато соку, тому я вогонь не зменьшую. Цибуля повинна карамелізуватися, а печінка пройти паром і приготуватися, але залишитися м'якою і ніжною. Готовність перевіряю дивлячись, щоб коли надрізати - з печінки йшов світлий сік. Все дуже просто і, що головне, швидко. Поки жарилася печінка то зварився рис, з цибулі фийшов класний соус. На обід, та з томатним соком - саме те. Смачного.

Таня, Фроня, дуже сподіваюся, що сподопається. А мене завжди стримувала паніровка в бороші. Не люблю ні кляру, ні паніровки, мені чогось здається, що вона лишній жир натягує. Та й в паніровці легше пережарити, зробити печінку сухою (ну мені, по крайній мірі :) ) А тут видно готовність печінки відразу, і карамелізована цибуля дуже смачна виходить.

А в нас в сім'ї, коли щось хвалять - кажуть: добре, як три меди 😃

У мене мультя Yummy. Я оцінила її програмні можливості тільки коли купила їй на заміну мультиварку-скороварку Panasonic. Мій Панасик теж, звичайно, класний, але з yummy вони абсолютно різні, навіть, якщо порівнювати як мультиварки. Я юзаю і мультю, і скороварку однаково, вони в мене не простоюють. Якби доводилося вибрати щось одне - я б не змогла))) А ще в мене є проста скороварка з клапаном, та що на плиту ставлять - вона в мене для горохового супу і для борщу, бо ні в мульті, ні в Панасику так смачно не виходить)))

Женя, вітаю з покупкою! Це справді складна задача - вибрати скороварку та ще й на заміну мульті, коли вже знаєш мультиварку "як облуплену", а треба вибрате таке ж, тільки краще ))) Я через це пройшла пару років тому, так от, відмовитися від мультиварки я не змогла, вона в мене хоч і старенька, і каструлька в ній вже бажає бути кращою, але є страви, які готую тільки в ній, скороварка якось не змогла повністю замінити мультю. Наприклад, холодець я варю тільки мультиварці, нехай довго, але мені так смачніше. І випічка так само, в скороварці не така виходить - і бісквіти нижчі, і запіканки плескатіші. А тушене м'ясо моїй скороварці взагалі не під силу, хоча в мене скороварка-мультиварка. Зато, суп в мультиварці мені геть не подобається, а в скороварці виходять найсмачніші супи у світі. І полєнта в скороварці -це взагалі смакота неймовірна. Я вже який раз переконуюся, що чим більше ґаджетів - тим краще, більший простір для "польоту". Головне мати час та натхнення ))) Бажаю мати вдосталь і того, і того)))

Якщо це роботи початківця, то у мене просто не вистачає уяви, які ж будуть фото рівня майстер. Це неймовірно.

Христос народився! Славімо його! Дівчата, я тут подумала: а хто як кутю робить? Я точно знаю, що в одному регіоні господині роблять абсолютно різними способами. От мені стало цікаво, хто звідки і як робить. Може давайте, створемо окрему тему і туди напишемо рецепти і спосіб? Я перша 🙂 я родом з Черкащини, моя мама народилася в селі-бАтьківщині Тараса Шевченка і ми робимо кутю так (роблю завжди дуже багато, бо ми її дуже любимо і можемо їсти на сніданок, обід і вечерю): пшениця - 3 стакани ізюм - 300 гр мак - 250 гр грецькі горіхи - 200 гр ліщина - 200 гр мигдаль - 200 гр мед - за смаком узвар: сушені яблука, сушені (обов'язково домашні) абрикоси і сушено-підкопчені груші. Звечора я варю узвар, роблю дуже крутим, таким, що коли він готовий, то в 10-ти літровій каструлі буде половина ягід. Абрикоси обов'язково домашні, бо у них є саме той незамінний присмак і аромат, у імпортної магазинної янтарної кураги такого немає. А груші - то окрема стаття. Такі груші роблять тільки на маминій бАтьківщині - вони сушені і злегка підкопчені, їх на велику 10-ти літрову каструлю потрібно всього 4-5 штук. І ніякого цукру в узвар! Для каші варю пшеницю в пропорції 1:2 на дуже повільному вогні. Якщо пощастить купити вже оббиту пшеницю, то вариться набагато скоріше, але таку можна купити тільки з рук на базарі, а я туди не завжди маю час потрапити. Каша має бути мастка, розварена, а не просто зварені зерна, як дробини. Мак мию, запарюю кип'ятком на пару годин, а потім перебиваю в блендері. І кожного разу, коли я мучу мак блендером, жалкую, що не вмію терти мак макогоном в макітрі, бо в блендері виходить таке собі, молочка з нього не добути. Все думаю знайти якийсь девайс для подріблення маку. Ізюм промиваю, запарюю кип'ятком. Ізюм на кутю завжди беру круглий, дрібний. Горіхи піджарюю, оббираю від шкірки і дрібно перебиваю в блендері (майже до кашки) У великій мисці змішую все, додаю за смаком меду, ще раз добре розмішую і додою узвар. Кутя має бути консистенції "густої сметани", якщо так можна про кутю сказати. Даю настоятися, щоб зерно набралася макового молочка і олії з перебитих горіхів. Все, кутя готова! Зустрічаймо Різдво!

Боже, яка краса! Фото такі, що я аж смак того торту відчула! Все, спечу цей торт, аж тільки тоді вже буду худнути, а то я з понеділка зібралася :)

Ага, це точно! Мені дуже подобається поєднання перетертого маку з дрібно подрібнинеми горіхами, такий собі молочно-кремовий смак, а ще плюс варена пшениця теж має ніжно-вершковий присмак, ізюм для контрасту, просто супер. Прочитала на днях, що крім величезного символічного значення, кутя ще наш національний суперфуд. І правда, злаки, горіхи, сухофрукти, мед - просто клад всього найкориснішого.

Дякую, це правда. Мені було цікаво дізнатися як готують в різних регіонах нашої країни. Мої свекри, на приклад, з Сумщини, біля кордону з Росією, то вони, пам'ятаю, дуже дивувалися, коли я їм вперше принесла вечерю на Свят вечір із своєю кутею. А в Стрию Львівської області (є в не там знайомі) розводять узваром. А ще прочитала в fb, що є регіони, де кутю розводять вином. От, думаю, нас тут багато, було б класно, якби кожен свою кутю показав.

Інна, клас! О, у вашому краю теж кутю розводять узваром, а я знаю на Сумщині узвар подають окремо і окремо кашу з добавками. Цікаво, як ще в кого. Я завжди роблю куті так багато, що в мене є ще повна макітра. Приходьте всі до нас кутю їсти!

Ой, я й шукала на форумі перед тим, як писати тему про Різдво і кутю та не знайшла. А коли вже написала, то побачила окрему тему... А можна туди перенести мою кутю?

З Новим роком!!!

Дякую! Всіх з Днем Святого Миколая! Надіюся, ніхто сьогодні не знайшов під подушкою ані вуглинки, ані різочки! Всім солодких і веселих свят!

Дааа, це безподібно і неймовірно! І хліб, і фото - так і хочеться постукати пальчиком по скоринці, а потім на гарячий кусок хліба покласти мерзле вершкове масло, і солькою зверху...

Інгредієнти: Цукор 100 гр Жовтки 2 шт Мед рідкий 200 мл Прянощі (гвоздика, імбир мелений, мускатний горіх, духм'яний перець, чорний перець горошком) Борошно ~400-450 гр (щоб тісто було пластичним) Цукор перетерти з жовтками до білої піни, продовжуючи взбивати, тоненькою цівочкою додати мед, ще трішки збити. Просіяти свіжемелені прянощі, додати до суміші. Борошно додавати частинами, добре вимішуючи , щоб не пересИпати і не забити тісто. От і все, ні розпушувача, ні масла, мінімум інгрідієнтів, мінімум зусиль! Тісто виходить на диво пластичним, легким і приємним в роботі. Розкатати тісто (в оригіналі рецепта вщиною 2 см, я розкатала до 7 мм), формочками вирізати пряники, викласти на пергамент на деко, змазати взбитим яйцем з водою. Випікати при 190 градусах хвилин 10-12, доки не зарум'яняться. Вихолодити на пергаменті. Пряники не ростуть, добре тримають форму. Рецепт з книги "Домашня кухня Як варити і печи?", Леонтини Лучаківської, перевидання 1910 року.

Наталю, дякую , хоча моєї заслуги тут мало, тісто просто таке легке і приємне в роботі, що коржики просто самі виходять такі рівненькі. А книжка таки да, суперова і дуже цікава, дякую своїй дорогій кумасі за такий подарунок. Дуже цікаві рецепти європейської тогочасної кухні, є бісквіти і, навіть, еклери! Там є невеличкий словничок термінів: бісквіти - альберти, еклери - птисі :) я собі окремо переписала адаптацію рецепта, причому, виписала декілька рецептів, і вже в "перекладі" вибирала і вирішувала за яким я захочу пекти. Було цікаво)))

Інна, дякую))) мені самій кортить попробувати, але зібрала силу волі в кулак, замотала в пергамент, склала в пакет і заховала в шафу)))

Хвастаюся ще одним рецептом з книги "Домашня кухня Як варити і печи?" :) Правда, рецепт не хочу виставляти, поки сама не скуштую, що з того вийшло:) хоча, на вигляд дуже гарний медівник, і пухкенький, і пахучий. Хочу їх покрити білою шоколадною глазур'ю - будуть похреснику миколайчики)))