Магда

Ох, а я тільки що новини прочитала, кинулася на форум написати як ви. Слава Богу. Нічого тим виродкам не минеться

Так ніякі ви і не порушники, ви ж все правильно оформили і зробили. А я і не знала, що можна оформити такий дозвіл

Ага, і це вночі в Маріуполі. Спеціально для пуйла відмінили комендантську годину, і народ поспішив скористатися таким шансом, мотнулися швиденько у справах, поки знову комендантську годину не оголосили

Наташа, дуже дякую

Дівчата, розумію, що Анжела зараз не відповість, хто пік цей панетоне, чи хто як розуміє. В рецепті вказано, що в тісто при замісі потрібно додати жовток. Так от у мене виникло питання: жовток перед тим збивати, чи ні? Наче логіка підказує, що збити потрібно, а з другого боку - рецепт так докладно розписаний, що якби це потрібно було б робити, Анжела б неодмінно б написала. Хто як думає?

От же ж нагла руда морда!

Ой, котам не можна кави! У них підшлункова дуже чутлива. Нас колись ветиринар насварив: ніяких кави і шоколаду

Ага, цікаво хто ж і де раптом "воспилал" любов'ю

Ой, з мене такий собі ліпник вареників) Я й не вирізаю кружальця, я з валика тіста нарізаю варянички, тоді кожну злегка розкатую. Ото ж і вареники виходять такі нівроку, і як вкусити, то тісто товщиною в сантиметр, не менше)

Мені у них тісто, якщо так можна сказати, стабільніше. От не знаю як описати, просто на соді наче таке крихкіше, легше розмокає і як наче готове сплюснутися. Правда я дуже рідко роблю вареники взагалі, в основному якщо роблю, то на заварному тісті - так ті маленькі, акуратні. А на пару на соді з дріжджами - розміром з долоню)

Подзвонила тільки що мамі, запиталася - вона раніше квасила капусту відразу в банках, а потім просто закатувала і виставляла на холод. Стояло нормально, я це точно пам'ятаю.

Щойно дочитала Ідеальну незнайомку. Захопливо, цікаво, читається легко. Тільки для мене залишилася не розкритою одна сожетна лінія - що ж насправді сталося з Ароном?

В любій професії можливе вигорання, особливо в тій, де багато рутини і дедлайнів. Серед бухгалтерів багато хто все кидає і кардинально змінює сферу діяльності. Раніше у нас був популярний переноворічний жарт: "скоро до всіх прийде Дідмороз, а до бухгалтера - дедлайн"

О, в мене вона в черзі лежить, дочитаю Кокотюху - візьмуся за цю

Так, це справді працює. Ми в нашому під'їзді так також давно збираємо. Почали ще з осені з баночок, вже навіть з сусідніх будинків нам банки та картон приносять. Тепер збираємо все, одяг, речі для ВПО, корм для евакуюваних тварин, пряжу для в'язальниць. Потім приїжають волонтери, забирають.

Ох, Лана, чогось я думаю, що нічого у них в головах не змінить. Просто тому, що їм так зручно думати, не паритися ні про що, за них вже все вирішили. Хліб поки ще є, "зрєліща" їм регулярно влаштовують, зовнішній ворог є. Чого ще їм треба? Думати, щось вирішувати, переживати? Я цей тиждень прохворіла, лежала, днями лазила в інтернеті. Надивилася всяких опитувань на росії, наслухалася їх блогерів, надивилася чат-рулетки. Це якийсь треш. Там говорити немає з ким і немає про що. Біомаса приспособлєнців. І колективна відповідальність є, вони всі винні.

Ната, дякую тобі дуже Я якраз оце сиджу і думаю, що піду я, мабуть, спробую відновити свою закваску. Я ж як той хом'як - насушила багато, порозкладала в різних місцях, перестрахувалася. Думаю за пару днів я оживлю її, а на вихідних вже спробую хлібчик спекти. Аби тільки нових обстрілів не було.

Дівчата, а вгадайте, що я зараз їм? ;) Другу підряд скибку спельтового хліба з маслом і чаєм! :) Я ще не наважилася відновити свою закваску (я засушила її восени, коли почалися блекаути), весь цей час хліб купували. А сьогодні чоловік вже попросився, ну спечи хоч в хлібопічці. Полізла я в свої запаси, а борошна в мене різного завжди багато, і класного. Через цих клятих ушльопків я тільки любуватися ним могла. Якраз влітку накупила у "Борошно і хліб" кучу всього-всього і серед цього всього знайшла борошно спельти вищого ґатунку. Знайшла в книзі рецептів до своєї хлібопочки рецепт хліба повністю зі спельти, дивно, я ж юзала свою хлібопічку і в хвіст, і в гриву, а на цей рецепт не звертала уваги. А коли пекла на заквасці, дуже часто міксувала різне борошно, але абсолютно зі спельтового не пекла ніколи. Хлібинка на вигляд вийшла не дуже гарна, важкувата, верх надірвався, але ж слухайте, який це смачний хліб! Я ще можу описати його аромат - такий солодкувато-ніжно-горіховий. А смак - взагалі неможливо передати, ну дуууже смачно. Структура хліба волога, мікропориста, він як кекс. Тепер планую, як відновлю закваску, спробувати спекти такий хліб, але мені здається його потрібно буде робити формовим, бо подовим він не триматиме форму, та й працювати з таким тістом важкувато буде. Я в захваті від цього хліба!

Ингредиенты: Для тіста: Борошно - 3 стакани Сіль Яйце - 1 шт. (за бажанням) Олія - 3 ст. ложки Кип'яток - 1 стакан Для фарша: Фарш м'ясний любий - 300 гр. Цибуля - 120 гр. Льодяна вода - 0.5 -1 стакан Сіль, перець, зелень кропу Метод Змішати в мисці борошно, сіль. Якщо додавати яйце - то на цьому етапі, гарно змішати. Влити олію, залити кип'ятком, добре все вимішати. Спочатку місити дерев'яною ложкою, потім, як тісто вже трішки вихолоне - гарно вимісити руками. Замотати в плівку, залишити відпочивати. Фактично, це класичне заварне тісто на вареники пельмені, манти. Для фаршу цибулю дуже дрібно порізати, змішати з м'ясним фаршем, додати сіль, перець, кріп і добряче відбити. Далі поступово підливати льодяну воду і продовжувати відбивати. Я ставлю миску з фаршем в кухонну раковину, підбираю фарш в мисці знизу і з силою кидаю його назад в миску. В раковину ставлю для того щоб мінімізувати потім прибарання на кухні) Знаю, що фарш ще вимішують міксером, але я звикла гепати ним вручну на всю кухню) Фарш має буди однорідним і рідкуватим. Тісто розкатати відносно тонко, приблизно міліметра 2 товщиною, вирізати кружальця. На середину покласти фарш, я люблю м'яса побільше, але тоді важче буде зліплювати) Спочатку скласти кружальце пополам, як на вареник. Поставити заготовку на стіл загорнутими краями догори, центр залишити незаліпленим, далі зліпити по обидва краї від центру, але краї залишаються поки відкритими. Пальцями, вгорі біля заліпленого краю, придавити тісто до столу, склеїти боки перпендикулярно до верхнього шва. Виходить такий циліндрик з швами по коротчих краях. Вусики цих швів з'єднати між собою вздовж довших країв. (Фух, пишу, і аж сама впріла від такого опису процесу :) Насправді все набагато легше і простіше. Вся суть і принцип формовки - залишити в тісті місце для м'ясного соку, для його кипіння і парування, в сенсі виходу пари. Спробую прикріпити якесь відео з ютюбу, нехай пробачать мені його автори, що нарушу їх авторські права, а то, відчуваю, що з моїм описом ніхто не наважиться ліпити ті манти) Готові манти викласти в пароварку на невеликій відстані один від одного, варити на пару 30 хвилин. Моє фото зараз взагалі недосконале і не передає правильної форми мант, це я надивилася в інстаграмі відео з ліпкою різних квіточок, але результат як то кажуть "очікування & реальність" :) Потрібно буде наліпити нормальних людських класичних мант і замінити фото.

Як цікаво! Ніколи б не додумалася! А я ще згадала, у нас кажуть - кукургудза і кабак (це гарбуз)

Точно, гурки! Це я, турок, вже забула, бабуся померла 20 років тому, з тих пір я не була в тих краях. Дорщ це дуже цікаво, не чула раніше. Цікаво, звідки це пішло. А що таке насоники?

О, точнісінько наше ШО

Ната, я з центру України, з Черкащини. Моя мама родом з Моренець - села, звідки родом Шевченко. Там говорять, звичайно, українською, але є суржик, є своєрідна вимова певних звуків. Папа (я все життя так говорила, не говорила "тато", хоча у нас говорять) - з півдня Черкаської області, на межі з Кіровоградською, там взгалі - гірок, Голька, азєта, бурак :) Папа слідкував за моєю мовою, без фанатизму, але не давав говорити "канєшно", "спасіба" і т.д.) А вчитися я поїхала в Суми (дівчата-сумчанки, привіт!) - от там суржик, всім суржикам суржик :) Боже, як важко мені було вчитися! Абсолютно україномовне, домашнє дитя, пара з вищої математики, а там "проізвєдєніє"! І так в усьому! Українською викладалося лише пару предметів. Дійшло до того, що коли викладач вирішила читати ще й Історію української культури російською - ми з друзями- однодумцями влаштували міні скандал і міні страйк :) Відстояли своє. В Києві набагато легше і вільніше в порівнянні з Сумами було відразу - я на російську переходила лише на роботі, коли зі мною говорили російською. Але всі знали, що я принципово україномовна, зі мною старалися говорити українською) А тепер вже і не згадаю коли я говорила російською. Але вважаю, що російську, завдяки Сумам, знаю досконало) Вже дорослою об'їздила всю Україну. Ми з чоловік всі наші відпустки проводили в таких мандрах. Так от, суржик є кругом. Свій по-своєму. А найчистіша мова, яку я чула - це Волинь. Там у людей красива правильна артикуляція, грамотна вимова, правильна побудова фраз. Не були ми тільки в Донецьку і Луганську( якось не прийшлося. Але я тепер знаю як там говорять, і за вимовою можу відрізнити луганчанина від донеччанина. Україна ж наша велика, слава Богу. Мова жива, цікаво слухати і різні вимови, і нові для себе слова. Для себе я виділила певну регіональну вимову, саме суржик, а є ж просто безграмотне намагання показати себе не "селюком", от я якраз проти ось такого кривляння, як показника меншовартості. Зараз вже такого не зустрічаю, це мене дуже тішить. Я не філолог, якщо що, я - бухгалтер)

Прийшла пожалітися( Прихворіла, нічого не готувала на вечерю. Були в мене заморожені манти, думаю зараз я швиденько на пару поставлю, зварю їх. Пароварку електричну свою я кудись давно благополучно сплавила, тому варю в звичайній каструлі, зверху на неї ставлю пластикову корзинку з мульті - вони якраз діаметром сходяться. Так от, налила в каструлю трішки води, виклала манти в корзинку поставила все на плиту, ще й на найсильнішу комфорку, ще й на режим "бустер"( У мене індукційна плита, режим "бустер" - це мега-супер потужний режим для кип'ятіння, на ньому каструля 2 літри закіпає швидше, ніж 1 літр в електрочайнику. Ну що ж, підкоптила я свою супер-пупер каструлю, розплавила корзинку з мульті, засушила манти, засмерділа всю квартиру Повечеряли медовиком з чаєм

Да, це ж такий хард кор відразу, я б сказала! У мене є колега, вона ВПО ще першої хвилі, з 2014 року, з Донецька. Я її спочатку присадила на нашу музику, на Моторолу, на Козак Сістем, на наш весь романтичний рок) Почала з гуртка за інтересами, так би мовити) Тепер вона щебече вже українською так, наче змалечку іншою і не говорила) От така собі лагідна українізація) Але я таки дозволяю собі її поправляти, коли вона неправильні закінчення говорить або неправильно якесь слово відмінює, я ж зануда)