Моя маленька перемога.
Перед війною, коли всі новини були про російські війська біля наших кордонів, я таки трішки піддалася паніці. Але зовсім трішки, бо єдине, що я зробила для підготовки до війни - це засушила закваску) Коли перші бомби звалилися на Київ, я нашвидкоруч зібрала рюкзаки, запхнула кота в переноску і вискочила з дому. Закваска залишилася в холодильнику та ще трішки висушеної в пакетику на столі. Їхали, не знаючи куди, але впевнені, що максимум на три дні чи тиждень. Додому повернулися через два з половиною місяці. Першою я стала реанімувати закваску з холодильника. Описувати весь процес не буду, бо викинула таки. До засушеної підходила довго і обережно, бо було її грам 20 всього. Нарешті наважилася, розділила її на три частини, почала відновлювати. Перші 7 грам залила 7 грамами води, розмішала, залишила на дві доби. Експеримент не вдався - рідина в баночці зацвіла. Почала знову. Ще 7 грам засушеної закваски залила водою так, щоб вся закваска була впритик покрита водою, розмішала, залишила на добу. Через добу добре розмішала суміш в баночці, зважила, додала стільки ж суміші борошна, яким зазвичай годувала закваску, залишила вже на 12 годин. Через 12 годин знову зважила рідину в баночці і додала стільки ж суміші борошна, добре розмішала. Далі вже просто годувала закваску 1:1:1 двічі на добу. Через тиждень моя закваска була така красива і сильна на вигляд, запах та смак, що я наважилася спекти хліб і відразу Тартин.
Ось. Тепер вирішила насушити закваски, нехай лежить, життя таке бентежне, а це маленьке відродження мене так порадувало і розчулило.
Сьогодні весь день тривоги, я працюю вдома і печу хліб. І нехай ті всі ракети розвернуться туди, звідки їх послали. А в Україні буле мир, добробут і спокій.