Leaderboard

В нас сьогодні борщик, молода картопелька з масличком, кропом і часничком, тушений кролик, салат з усім свіженьким, тільки зірваним з городу(пекінка, помідорки, огірочки, цибулька), налисники з м'ясом і солодкі до абрикосового сиропу. Ну скажіть, що я молодець

Слезы душат за все!!! СУКИПАДЛЫНЕНАВИЖУ!!!!!!!!!!!! Только что попалось поразительное по своему пророчеству стихотворение девушки из Бучи Инеллы Огневой. Она написала его в 2017, а умерла а 2020. 21-річна дівчина померла від страшної хвороби: її організм перестав самостійно засвоювати поживні речовини. Інелла стрімко втрачала вагу, її внутрішні органи були виснажені. Останнім часом поетеса важила всього 25 кг. Гроші на її лікування збирали всією областю, проте лікарі не змогли подолати хворобу. "А ви знайте, що ми ж проростем На руїнах, мов квіти весняні! Вам на голови впадЕм дощем, Аби знали, що ми нездоланні! Ви нас бийте ногами в живіт, Вибивайте життя до останку… А ми сили знайдемо на зліт, Прилетимо до вас на світанку! Ви останнє у нас заберіть, Обкрадіть до останньої нитки… Але знайте, що прийде та мить, Коли зявимось знову нізвідки… Ми прийдемо до вас уночі, Коли будете міцно ви спати… Запалаєм вогнем від свічі І зруйнуєм залізнії грати… Ми прийдемо… Повстанем з руїн! Ви не спіть, а тривожно чекайте…. Проростемо жагою до змін… Ми не вмерли, живі! Ви це знайте! Наша рана ще свіжа болить, Але ми на той біль не зважаєм… Ну а ви нас ногами топчіть, Ми, мов пісня, іще залунаєм… Ми зустрінемось з вами колись… На Суді, там, де вже не сховатись… Ви не чули прохання :”Спинись!” Вам хотілося далі знущатись… А ви знайте, що ми проростем В наших дітях, мов квіти весняні… Ми не вмерли, ми й досі живем! Наші душі вони нездоланні! Ми прийдемо раптово до вас, Може, вітром, а, може, дощами… Ви не спіть, ви чекайте на нас Ми живі, ми зустрінемось з вами"…

Немає вже прокльонів, які б ми не посилали московитам. Нехай кожен з них бореться за свою дитину зі страшною хворобою, а потім намагається за долі секунди врятувати її від ракети, яку якийсь тупий ублюдок запустив по "по локальному центру прінятія решеній". Нехай тільки усвідомить, якщо йому буде чим, весь жах втрати і свою безпорадність. Пів дня просиділи в паркінгу, слухали, як гепало над головою, читали новини і не могли повірити, що вони вже воюють з хворими і ще ненародженими дітьми. Другий приліт, де загинуло семеро людей, був по центру репродуктології Ісіда. Немає слів, просто ненависть.