Свєтік, та що тут розповідати) Було в нас пʼятеро діток. Цього любила найбільше , він як сонечко) Самий гарніший) Чи може того, що саме до нього прикипіла душею). Його самого першого забрали в родину. Відвезла всусіднє місто, бо вони не могли приіхати.
Тим часом всі інші дітки вже поіхали вродини. І начебто і сімʼя длянього гарна була. Брали для компаніі своєму дорослому лисику. Я завжди хвилююсь за своіх діток. Сто раз його перепитала, чи прийме, чи не приревнує? « та нє, у нас добрий котик» ( І все було добре. Зізвонювались, фотки присилали. А через місяць - 📞 дзвінок( Іхній кіт до нього агресує(( А ці коти , це ж діти. Хіба я могла дозволити його ображати! Знову поіхала- забрала. Привезла своє сонечко, а він став як « іжачок» Не мурчить( а мурчав, як трактор)Який замкнутий. Істи з усіма боіться(якийсь зашуганий(( Довго повертався до свого стану сонечка) Отак і не змогла його знову комусь довірити. Хоч і багато в нас голожопиків, але то 🧡 Залишився з нами.