справжня господиня

А мене дача відволікає, це якась віддушина. Як і розсада зараз, бо інакше я на дурку попаду. Воно все одне до одного ....
Не знаю, можливо і у мене дача останній сезон, я ще не знаю. Мені останнім часом взагалі все настільки осточортіло, що ...не буду продовжувати, але нерви не витримують. Та і майже не залишилось у мене тих нервів.
Тому поки є можливість, ковиряюсь з розсадою. А далі, якщо воно буде, то буду бачити. І не тільки з війною...
Тому мені Світланину дачу шкода, але то її рішення і воно цілком раціональне. 

Света, оце так новина у тебе! Стільки труда вклали в цю дачу! Не жалко? Но то ваше рішення, значит так надо було. Но і їздити на ту дачу теж далеченько, часу треба багато. 
А у мене зараз весь час займає на городі чи розсада. Дома тільки їсти приготувати , ну і на закупівлю з'їздити. Погода в цьому році радує, да і відволікається від поганих думок. Вот тільки недавно в дом зайшла, до смеркання гірчицю- седерат зрізала.
Все що написала попереду, це писала учора. І тіки щас зайшла і побачила що сообщение зависло і не  відправилось в тему. Но вже переписувати не буду. Света все пояснила. Може так і лучше, здоров'я важливіше всього.  Нам, живущім на землі, намного легче. Хоть би в тому що їздити не треба. Для мене це великий плюс. Бо знаю що свого чоловіка я би не за яки ватрушки не витягнула  би з хати. Так що. , Светланка, що не робиться , то робиться к лучшему!

Дівчата, мені то взагалі не можна на сонці після онко в 2000 році (меланома на нозі). На пляжах раніше була тільки вранці та ввечері, на море їздила тільки вересень, влітку ніколи. На дачі стали жити тільки з 2015, як поміняли дачу. Влітку я теж там щось робила тільки до 10 ранку, потім закривалися в будинку і виходили не раніше 5 вечора, коли вже прохолоднішало. Але все одно як не ховайся, ти на сонці даже під деревами, це не квартира. Почалися всілякі папіломи, мені вони зовсім не потрібні. Та і тиск в мене теж не дає нормально працювати на городі, не можу наклонятися, зразу лице бурякове. Так що мені дача вже не для здоров*я стає, а навпаки. Вова теж став дуже маятися г..роєм, нічого підіймати важче  5кг не може. А ми ж постійно туди воду возили бутлями, бо Вовин шлунок не прийняв воду дачну. Постійно тягали ті бутлі та баклаги ...
Тому ми з Вовою довго не вагалися, продавати чи ні. Життя далі покаже, може, ще десь і купимо для відпочинку, а не для роботи. Поки відпочинемо від всього.
Розсаду свою я подарила по сусідкам, а город ще не вспіла засіяти, крім буряків. Дуже добре нав*язалися черешні та абрикоси, аж шкода. Зате сливи майже не цвіли, пусті. Часник мій стоїть таке шикарне бадилля, товстенні стовбури, буде дуже добрий! 
Але вже не мій.

В мене новина. Ми сьогодні продали дачу!!!
Не думали, не гадали, знайшовся покупець, все швидко вирішили. Це наш воїн, який 18 місяців був у рашистському полоні і нещодавно повернувся. З армії він звільняється, буде ковирятися у землі, влаштовувати під себе дім. Поки поживуть його дружина з мамою, а він пізніше приїде.
Отак.

Дівчата, мені то взагалі не можна на сонці після онко в 2000 році (меланома на нозі). На пляжах раніше була тільки вранці та ввечері, на море їздила тільки вересень, влітку ніколи. На дачі стали жити тільки з 2015, як поміняли дачу. Влітку я теж там щось робила тільки до 10 ранку, потім закривалися в будинку і виходили не раніше 5 вечора, коли вже прохолоднішало. Але все одно як не ховайся, ти на сонці даже під деревами, це не квартира. Почалися всілякі папіломи, мені вони зовсім не потрібні. Та і тиск в мене теж не дає нормально працювати на городі, не можу наклонятися, зразу лице бурякове. Так що мені дача вже не для здоров*я стає, а навпаки. Вова теж став дуже маятися г..роєм, нічого підіймати важче  5кг не може. А ми ж постійно туди воду возили бутлями, бо Вовин шлунок не прийняв воду дачну. Постійно тягали ті бутлі та баклаги ...
Тому ми з Вовою довго не вагалися, продавати чи ні. Життя далі покаже, може, ще десь і купимо для відпочинку, а не для роботи. Поки відпочинемо від всього.
Розсаду свою я подарила по сусідкам, а город ще не вспіла засіяти, крім буряків. Дуже добре нав*язалися черешні та абрикоси, аж шкода. Зате сливи майже не цвіли, пусті. Часник мій стоїть таке шикарне бадилля, товстенні стовбури, буде дуже добрий! 
Але вже не мій.

Дівчата, мені то взагалі не можна на сонці після онко в 2000 році (меланома на нозі). На пляжах раніше була тільки вранці та ввечері, на море їздила тільки вересень, влітку ніколи. На дачі стали жити тільки з 2015, як поміняли дачу. Влітку я теж там щось робила тільки до 10 ранку, потім закривалися в будинку і виходили не раніше 5 вечора, коли вже прохолоднішало. Але все одно як не ховайся, ти на сонці даже під деревами, це не квартира. Почалися всілякі папіломи, мені вони зовсім не потрібні. Та і тиск в мене теж не дає нормально працювати на городі, не можу наклонятися, зразу лице бурякове. Так що мені дача вже не для здоров*я стає, а навпаки. Вова теж став дуже маятися г..роєм, нічого підіймати важче  5кг не може. А ми ж постійно туди воду возили бутлями, бо Вовин шлунок не прийняв воду дачну. Постійно тягали ті бутлі та баклаги ...
Тому ми з Вовою довго не вагалися, продавати чи ні. Життя далі покаже, може, ще десь і купимо для відпочинку, а не для роботи. Поки відпочинемо від всього.
Розсаду свою я подарила по сусідкам, а город ще не вспіла засіяти, крім буряків. Дуже добре нав*язалися черешні та абрикоси, аж шкода. Зате сливи майже не цвіли, пусті. Часник мій стоїть таке шикарне бадилля, товстенні стовбури, буде дуже добрий! 
Але вже не мій.

Дівчата, мені то взагалі не можна на сонці після онко в 2000 році (меланома на нозі). На пляжах раніше була тільки вранці та ввечері, на море їздила тільки вересень, влітку ніколи. На дачі стали жити тільки з 2015, як поміняли дачу. Влітку я теж там щось робила тільки до 10 ранку, потім закривалися в будинку і виходили не раніше 5 вечора, коли вже прохолоднішало. Але все одно як не ховайся, ти на сонці даже під деревами, це не квартира. Почалися всілякі папіломи, мені вони зовсім не потрібні. Та і тиск в мене теж не дає нормально працювати на городі, не можу наклонятися, зразу лице бурякове. Так що мені дача вже не для здоров*я стає, а навпаки. Вова теж став дуже маятися г..роєм, нічого підіймати важче  5кг не може. А ми ж постійно туди воду возили бутлями, бо Вовин шлунок не прийняв воду дачну. Постійно тягали ті бутлі та баклаги ...
Тому ми з Вовою довго не вагалися, продавати чи ні. Життя далі покаже, може, ще десь і купимо для відпочинку, а не для роботи. Поки відпочинемо від всього.
Розсаду свою я подарила по сусідкам, а город ще не вспіла засіяти, крім буряків. Дуже добре нав*язалися черешні та абрикоси, аж шкода. Зате сливи майже не цвіли, пусті. Часник мій стоїть таке шикарне бадилля, товстенні стовбури, буде дуже добрий! 
Але вже не мій.

Лана, дякую! Теж дуже цього хочу!!!

А як всі. В мене ж робота, може і Вову кудись прилаштуємо. 

В мене новина. Ми сьогодні продали дачу!!!
Не думали, не гадали, знайшовся покупець, все швидко вирішили. Це наш воїн, який 18 місяців був у рашистському полоні і нещодавно повернувся. З армії він звільняється, буде ковирятися у землі, влаштовувати під себе дім. Поки поживуть його дружина з мамою, а він пізніше приїде.
Отак.

Дівчата, мені то взагалі не можна на сонці після онко в 2000 році (меланома на нозі). На пляжах раніше була тільки вранці та ввечері, на море їздила тільки вересень, влітку ніколи. На дачі стали жити тільки з 2015, як поміняли дачу. Влітку я теж там щось робила тільки до 10 ранку, потім закривалися в будинку і виходили не раніше 5 вечора, коли вже прохолоднішало. Але все одно як не ховайся, ти на сонці даже під деревами, це не квартира. Почалися всілякі папіломи, мені вони зовсім не потрібні. Та і тиск в мене теж не дає нормально працювати на городі, не можу наклонятися, зразу лице бурякове. Так що мені дача вже не для здоров*я стає, а навпаки. Вова теж став дуже маятися г..роєм, нічого підіймати важче  5кг не може. А ми ж постійно туди воду возили бутлями, бо Вовин шлунок не прийняв воду дачну. Постійно тягали ті бутлі та баклаги ...
Тому ми з Вовою довго не вагалися, продавати чи ні. Життя далі покаже, може, ще десь і купимо для відпочинку, а не для роботи. Поки відпочинемо від всього.
Розсаду свою я подарила по сусідкам, а город ще не вспіла засіяти, крім буряків. Дуже добре нав*язалися черешні та абрикоси, аж шкода. Зате сливи майже не цвіли, пусті. Часник мій стоїть таке шикарне бадилля, товстенні стовбури, буде дуже добрий! 
Але вже не мій.

Лана, дякую! Теж дуже цього хочу!!!

А як всі. В мене ж робота, може і Вову кудись прилаштуємо. 

В мене новина. Ми сьогодні продали дачу!!!
Не думали, не гадали, знайшовся покупець, все швидко вирішили. Це наш воїн, який 18 місяців був у рашистському полоні і нещодавно повернувся. З армії він звільняється, буде ковирятися у землі, влаштовувати під себе дім. Поки поживуть його дружина з мамою, а він пізніше приїде.
Отак.

Охолоджену до 35 радусів усередині паску обертаємо харчовою плівкою і заморожуємо при температурі -18 градусів.
1365860080_10000000_738417898405474_1334157095073756130_n.mp4

Дівчата, мені то взагалі не можна на сонці після онко в 2000 році (меланома на нозі). На пляжах раніше була тільки вранці та ввечері, на море їздила тільки вересень, влітку ніколи. На дачі стали жити тільки з 2015, як поміняли дачу. Влітку я теж там щось робила тільки до 10 ранку, потім закривалися в будинку і виходили не раніше 5 вечора, коли вже прохолоднішало. Але все одно як не ховайся, ти на сонці даже під деревами, це не квартира. Почалися всілякі папіломи, мені вони зовсім не потрібні. Та і тиск в мене теж не дає нормально працювати на городі, не можу наклонятися, зразу лице бурякове. Так що мені дача вже не для здоров*я стає, а навпаки. Вова теж став дуже маятися г..роєм, нічого підіймати важче  5кг не може. А ми ж постійно туди воду возили бутлями, бо Вовин шлунок не прийняв воду дачну. Постійно тягали ті бутлі та баклаги ...
Тому ми з Вовою довго не вагалися, продавати чи ні. Життя далі покаже, може, ще десь і купимо для відпочинку, а не для роботи. Поки відпочинемо від всього.
Розсаду свою я подарила по сусідкам, а город ще не вспіла засіяти, крім буряків. Дуже добре нав*язалися черешні та абрикоси, аж шкода. Зате сливи майже не цвіли, пусті. Часник мій стоїть таке шикарне бадилля, товстенні стовбури, буде дуже добрий! 
Але вже не мій.

Ингредиенты:
Шоколад

 
Метод
Найефектніший, найпростіший і великодніший декор! Працює з будь-яким шоколадом будь-яких кольорів. Можна зробити десятки та зберігати в прохолодному місці.
Намагалася зробити із лівої плитки шоколаду, не вийшло. З того, що на головному фото – легко.
У морозилці охолодила плоску тарілку для торта, на неї тонко відсадила розтоплений шоколад. Шоколад не темперувала!
Ножем збирала нитки, руками в рукавичках закручувала.
Шоколад гнеться, поки повністю не охолонув. Охолонув - тримає форму.

video5280545342767513260.mp4
Джерело - інтернет
 
Україна
Кривий Ріг
Війна росії  з Україною
День 790
 

Світланка, вітаю! Хоча теж зразу подумала, як ви без дачі. Але ж вам видніше))

Лана, дякую! Теж дуже цього хочу!!!

А як всі. В мене ж робота, може і Вову кудись прилаштуємо. 

В мене новина. Ми сьогодні продали дачу!!!
Не думали, не гадали, знайшовся покупець, все швидко вирішили. Це наш воїн, який 18 місяців був у рашистському полоні і нещодавно повернувся. З армії він звільняється, буде ковирятися у землі, влаштовувати під себе дім. Поки поживуть його дружина з мамою, а він пізніше приїде.
Отак.

Светочка! Тогда поздравляю! Очень верю в нашу Победу и потом пусть будет новая дача. Но только для шашлыков и отдыха!

А як всі. В мене ж робота, може і Вову кудись прилаштуємо. 

В мене новина. Ми сьогодні продали дачу!!!
Не думали, не гадали, знайшовся покупець, все швидко вирішили. Це наш воїн, який 18 місяців був у рашистському полоні і нещодавно повернувся. З армії він звільняється, буде ковирятися у землі, влаштовувати під себе дім. Поки поживуть його дружина з мамою, а він пізніше приїде.
Отак.

В мене новина. Ми сьогодні продали дачу!!!
Не думали, не гадали, знайшовся покупець, все швидко вирішили. Це наш воїн, який 18 місяців був у рашистському полоні і нещодавно повернувся. З армії він звільняється, буде ковирятися у землі, влаштовувати під себе дім. Поки поживуть його дружина з мамою, а він пізніше приїде.
Отак.