Перейти до вмісту
Natali06

Солов'їна пісня

Recommended Posts

Сидить пряля та й пряде —
сніг іде-іде-іде —
нитка рветься де-не-де, —
а вона пряде й пряде.
Вже напряла хуртовин
на шапки для верховин —
на сувої полотна —
на завіску для вікна —
на хустину и укривало —
мало-мало-мало-мало —
сніг іде-іде-іде —
а вона пряде й пряде…

Л. Костенко

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

До речі, про мову...

Нещодавно повернувся мій колега із зони АТО.

Розповідав, що до них на блок-пост приходили місцеві жителі та питали: чи правда,

що за розмови на россійській мові у них будуть вирізати язикі...

А ще чи правда, що вони (наші) їдять живих курей та п'ють їхню кров...

Так що немовлята- це вже вчорашній день!)))

То нехай до Одеси приїздять,російською мовою розмовляють майже всї,та це не заважає нікому ...жовто-блакитні прапори и прапорці,стрічки у косах дівчат ,навіть на дитячих візочках,прямий доказ тому,що народ ,незважаючи ні на що,намагається показти,що нас багато...

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

ШВИДКИЙ ЖЕНИХ
Молодий мотоцикліст
Мчить, як вихор, через міст.
Гуркотить мотоциклет,
Як старе корито.
А назустріч старшина.
- Стій! - кричить сердито. -
Ви куди так летите?
Спішите в могилу?
- Ні, до загсу везу
Мотю свою милу.
- Що? - питає старшина. -
Я не бачу Моті.
- Значить, випала з сідла
Десь на повороті.

 

Павло Глазовий

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Ну коли вже по гуморесках пішли, то ось наша улюблена. Чому улюблена - бо доця вивчила її ще у 5 років)) і виразно розказувала на стільчику, коли вся велика родина збиралась з якоїсь нагоди))

ДОРОГА ДАМА

Проти саду видно дім,
А в красивім домі тім
Ходить дама по кімнаті
У панбархатнім халаті.

Мов та пава, проплива
(В туфлях номер сорок два!).
На щоці дві мушки-цятки,
На панчохах чорні п’ятки.

Ну не дама — а реклама!
Раптом:
— Ах, — сказала дама, —
На обід до поросяти
Слід би хрону ще дістати!

А як треба, то чому ж,
Є на те у неї муж.
Муж солідний, роботящий,
Головне ж — руководящий!

Дама крутить телефон
І, підвищуючи тон,
Вимага по телефону:
— Шли машину, треба хрону!

Вірний муж, прийшовши в раж,
Довго дзвонить у гараж,
Все відклав заради дзвону,
Бо забагла жінка хрону.

З гаража йому в одвіт:
— Саме в шофера обід!
— Все хай кида і при тому
Швидко мчить до житлодому!

І шофер натиснув газ,
Бо наказ — то є наказ,
Бо сніжок, і трохи слизько,
Й добиратися ж не близько!

Через місто через все
Мчить, мов біс його несе.
Підлетів під саму браму
І почав...
чекати даму.
Вже й годину, мабуть, жде.
Дама бачить, та не йде.
(Щоб питали всі в будинку:
"Це ж чию чекають жінку?")

Врешті вийшла, підійшла,
Сіла важно й попливла
На машині на прекрасній,
На державній, мов на власній!

Ще й не взяв шофер розгін —
Як приїхали по хрін,
Як приїхали і стали,
Бо ж базар за два квартали.

А тим часом в мужа — ох!
Ну цілий переполох!
У міністра треба бути,
З хроном жінки ж десь не чути.

Він до друга Рогози:
— Будь ласкавий, підвези!
Залишаються хвилини,
І, на гріх, нема машини.

Одвічає в трубку бас:
— Рад би, друже, та якраз
Сіла жінка до пікапу
Й десь помчала мірять шляпу.

Прикусив муж язика,
Чимчикує пішака.
Аж каміння б’є з розгону,
Бо забагла жінка хрону.
Немалу штурмує даль!..
Та мені його не жаль.
Жаль машин мені державних
І шоферів, хлопців славних!

Жаль машин, що возять дам
Кожен день і тут, і там.
Як же так, мужі, папаші?
Ті машини ж бо не ваші!
Нащо ж гнать навперегін
їх по шляпи та по хрін?
Для держави, скажем прямо, —
Дорогенькі ваші дами.
С. Олійник 1952

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

і ще одна улюблена)) Хоча в нього всі гарні, і так легко читаються!

«ПОВЕЧЕРЯЛИ ЧУДЕСНО»
Йшло їх троє на вечерю 
В ресторан через бульвар. 
Тільки ткнулися у двері, 
А назустріч їм - швейцар! 
Козирнув на знак пошани 
І подав солідний глас:
- Вибачайте, громадяни, 
Іноземців ждуть у нас!.. 
(Пояснив, що штат у залі 
Жде-дріма з п’яти годин). 
Тож прямуйте, хлопці,
далі - ресторан же не один. 
В кухні пахнуть фрикаделі, 
Віє запахом борщу, 
А швейцар стоїть, мов скеля:
- Вибачайте, не пущу!.. 
Не вдалось умовить «варту»! 
(Апетит же – аж трясе...) 
І один... удавсь до жарту. 
Прогундосив: - Ля франсе!
- Зрозуміло, зрозуміло! - 
Страж молов на ту брехню. 
«Ля франсе» - то інше діло:
Стіл дали, несуть меню... 
Але як же замовляти?! 
Рідна ж мова видасть все! 
Варто трюк цей розгадати – 
І за двері «ля франсе»! 
Та і тут одним моментом 
Жартівник придумав хід:
- Говоріть з чужим акцентом, 
Псуйте мову на чім світ!..
- Що бажаєте, панове? – 
Поклонився метрдотель. 
Перший вставив до розмови:
- Люпім жарін картофель! 
В метрдотеля -
Тьма припрошень:
- А ковбаски? 
А «Дюрсо»?.. 
Другий кинув:
- Люпім ошень! – 
Третій буркнув:
- Коросо!..
Борщ, і шніцель, і так далі... 
Лиш замовили дружки – 
І в порожнім світлім залі 
Замигтіли фартушки. 
Сам директор походжає, 
Налива гостям «Дюрсо», 
Бо один же «ошень» знає, 
Другий знає «коросо»! 
Попоїли хлопці смачно, 
Розплатилися за все. 
А верткий директор, бачать, 
«Книгу вражень» їм несе. 
Повелися гості чесно. 
Жартівник узяв перо:
«Повечеряли чудесно!..
Гриць, Олекса і Петро».
Троє
Штат обворожили -
На урок харчовикам:
Щоб усім отак служили, 
Як оцим жартівникам.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Я також цю гумореску добре пам"ятаю.Взагалі дуже люблю Павла Глазового,мама моя- його щирий "фанат",не знаю,де вона знаходила його вірші ,але мені вони запам"ятались в вигляді рівненьких рядочків,любовно переписаних в синій загальний зошит.Ми читали їх вечорами в голос ,деякі з них я пам"ятаю до цих пір.і,до речі,юагото з них не втратили свою актуальність з роками.Дуже вдячна своїй матусі,за те,що начила нас любити цю мову.

 

Ось ще одна гумореска ,яку я пам"ятаю з дитинства.

 

Їде жінка на курорт
Вранці жінка на курорт виїжджати мала,
В безрозмірний чемодан речі укладала.
Три кофтиночки нові, гарні чоботята,
Модну кофточку і плащ, білі штаненята.
Пильним оком чоловік "зміряв" чемоданчик,
—Значить має на меті завести романчик.
—Бач, радіє, що сама, що без мене їде,
—Ні голубко постривай, діло так не піде.
Серед ночі він устав, взявся до роботи,
Чемоданчик спорожнив, вклав дешеві боти,
Сіре платячко старе, панталони, майку,
Пару штопаних панчох і руду кухвайку.
На світанку у вагон підсадив дружину
—Їдь до моря, погуляй, а я тут спочину.
Через тиждень він листа жінці посилає
—Скучно, пише, в світі жить, як тебе немає,
Як ти рибонько моя там відпочиваєш,
Де проводиш вечори, чи в кіно буваєш?
А дружинонька йому шле листа додому
—Не ходжу я у кіно, бо немає в чому,
У палаті цілий день "кисну" від нудоти,
А як вечір наряджусь у куфайку й боти,
Тай блукаю у кущах отаким манером,
Признаюся не сама, з міліціонером.
А щоб ти не хвилювавсь, поділюсь секретом,
Нам не страшно у кущах, бо він з пістолетом.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Ось ще одна гумореска ,яку я пам"ятаю з дитинства.

 

Їде жінка на курорт

 

Попосміялися на роботі з колегами :girl_haha: . Так життєво!!!!

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Тільки що дивилася телебаченя зранку і там розповіли,що є такий проект про нашу мову і таких як ми http://ukr-mova.in.ua .

Набагато багато і нас не подолати!

Українську мову вивчати стало престижно-) і дуже гарно!

За цей рік дуже багато наших співвітчизників перейшли на нашу мову і це дуже добре. Приєднайтесь!

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

А я листа отримала! :hmmm:

Шановна пані Світлано !

 

Порівняйте звучання

 Уважаемая Светлана - Шановна пані Світлана

 

Ой не можу! Прям королевишной себе почуваю   :x10:

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

 Як я люблю цю пісню....З дитинства...А я зовсім недавно відкрила для себе Миколу Янченка,Вперше почула його на концерті "Лісапедного батальйону" Прийшла додому під таким враженням,..Не знаю,чи зможу вставити відео...

 

https://www.youtube.com/watch?v=HZv_WrmbRqc#t=42

 

https://www.youtube.com/watch?v=9cQkk6S1HAY#t=86

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

А коли я була зовсім мала... років, мабуть, чотири. Так любила співати таку пісню, граючись в ляльки:

"Горілочку гнала,в барильце зливала

Мати свого сина з армії чекала".

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Ох і гарна ж пісня,Таню. Я уявляю як дорослі сміялися:-)

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Я в дитинстві  горілочку полюбляла  :girl_haha:

Коли мені виповнився 1 рік, бабуся забрала в село у Вінницьку область. Дідусь хворів, на роботу не ходив, але він міг гарно стригти і багато його коришів-сільчан частенько до нього в гості заходили, бувало просто погомоніти. Дідусь - душа щедра, завжди вгощав відвідувачів рюмочкою горілочки. Іде дідусь проводити гостя, а я з рюмочок допивала краплини тої горілки  :mocking: .

Але вилікували від "алкоголізму". Забрала мене мама додому, якраз були поминальні дні. На кладовищі зібралися люди, ну як завжди, щось наготували, міцні напої порозставляли, наливають у скляночки, а я кажу: дайме мені лільки (3 роки було, горілка - не могла сказати), люди сміються, мама наливає мені мінеральної води, я той стаканчик закинула і в крик-істерику на все кладовище: хочу лільки. Мама мене добяче відхрестила, з тих пір не п'ю  :mocking:

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

@LLika, колега :mocking:

Коли бахнув Чорнобиль, батьки десь почули, що червоне вино виганяє радіацію. А тато своє вино щороку робить з винограду, натуральне, от щодня, обідавши, мені давали по ложці винця). Не пам"ятаю, як довго лікувались, але якось сіли їсти, а вина не дали, то я - "А лікарство???". До сих пір згадують, сміються)). Хоча, алкоголізм до мене так і не прив"язався, тільки вподобання до солоденького винця лишились))

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

А я третьою буду.(соромно,але не впевнена,що написала вірно)У нас коло хати був великий садок ("садок вишневий коло хати")...Мама щороку робила вишнівку.Просто засипала вишні цукром,накривала марлею і ставила на сонечко,на свята нам давали по ковточку ...Згодом,коли в країні розгопнули антиалкогольну компанію, мама була "активісткою" навіть засідала в "п*яній комісії" ,я їй нагадала про ту вишнівку А вона мені "та ні...то був сок..." До речі алкоголіз мене також проминув,хоча вишнівочку полюбляю.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

:biggrin:  ну от, вже троє є, можна і "соображати" :mocking:

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

А я в дитинстві співала пісню..перших куплетів непам"ятаю,а ось фінал сімейних баталій такий:

 

Прив"язала до стола,

А він зуби вискаля,

Сколь,скаль,вражий сину,

Поки знайду хворостину.

 

Хворостину знайшла,

Тай відсердилася,

Я на свого миленького

Змилосердилася.

 

До речі: дитинство моє пройшло в маленькому селі під Старобільськом (якихось 100км від Луганська) Хоть вбийте мене,не розумію,з яких пір це стало "руським"

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

:x25 (1): - смайли тільки на компанію з двох, третій - з закускою  :viannen_103:

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

:x25 (1): - смайли тільки на компанію з двох, третій - з закускою  :viannen_103:

 

Ну то й  я приєднуюся)))

 

post-195-0-44392400-1424772083_thumb.jpg

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Ох і гарна ж пісня,Таню. Я уявляю як дорослі сміялися :-)

 

Єге, Таню, сміялися.  :girl_haha:  А сусідка потім моїй мамі хвалилася, що така .. і  так гарно співає. 

Мама їй з гордістю відповідала: "Так, моя донька талановита".

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Мама щороку робила вишнівку.

 І моя мама робила наливочку. Яка ж вона смачна...   :vkusno 1:

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

А я в дитинстві співала пісню..перших куплетів непам"ятаю,а ось фінал сімейних баталій такий:

 

Прив"язала до стола,

А він зуби вискаля,

Сколь,скаль,вражий сину,

Поки знайду хворостину.

 

Хворостину знайшла,

Тай відсердилася,

Я на свого миленького

Змилосердилася.

 

Олю,  а  що це за пісня така? Я її вперше чую (бачу). А як вона співається? Налалакай мені.  :biggrin:

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Ой,Таню,задала ти мені задачу...я пів-ночі ля-ля-кала,намагалась згадати,що ж мені нагадує ця пісня,зранку мені розвИднилось...Гопак!!! Ось почни наспівувати ,починаючи з третього рядка,зразу все зрозуміло стане. 

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Створіть акаунт або увійдіть для коментування

Ви маєте бути користувачем, щоб залишити коментар

Створити акаунт

Зареєструйтеся для отримання акаунта. Це просто!

Зареєструвати акаунт

Увійти

Вже зареєстровані? Увійдіть тут.

Увійти зараз

×