Із Одеси немовлятко Діва пеленає,
А нечистий скалить зуби,пекло відчиняє,
Вибрав Бог наш Україну,щоб за всіх терпіла..
І сьогодні на хмаринку ,пташечка злетіла.
Ти творив той світ,мій Боже,щоб діти страждали?
Щоб маленькі не пожили,а в рай відлітали?
А батькам навіщо жити,як дитинка в небі?
Лиш три місяці,о Боже а уже до тебе...
Розриває мені серце,що тут ще писати..
Довго,світе наш байдужий,будеш споглядати?
Та зневіра,як гадюка лізе по куточках,
А сирени розривають душу по шматочках.
Я не знаю задум Бога,бо ж проста людина.
Тільки миється сльозами бідна Україна.
Ми не маємо вже сили рідних хоронити.
Ну коли прийдеш мій Боже,тих катів судити?
Світлана Дубницька.