6 грудня День Святого Миколая!
СИДІВ ДЕСЬ ТАМ, НА СХОДІ, МИКОЛАЙ
Сидів десь там, на Сході, Миколай.
Так, саме той, святий, що з бородою.
Настояний на вишні пив він чай
І слухав бій з ворожою ордою..
Дивився в пустку, де було життя,
Його там виглядав малий Василько.
Тепер там лише вирви та сміття...
І постріли в повітрі чутно тільки...
Вже котрий рік сюди приходить він,
А тут лише тварини і військові.
Не чутно більше на курантах дзвін,
Лише дзвіниці спалені й у крові...
Довкола сніг, бляшанки з-під свічок,
Маленький вогник тліє,- руки гріти.
Не міг святий позбутися думок
Про воїнів, які були ще діти...
Він досі пам'ятає їх листи:
Сашко просив машинку з керуванням,
Андрію все подобались коти,
Олег хотів альбом для малювання.
Іванко мріяв про велосипед,
Петрусь ще змалку все просив гітару.
Юрко до цирку замовляв білет,
А Дмитрик, щоб сестру подарували.
Та жоден з них в своїх простих листах,
Не згадував про вбивство і насилля.
І забриніли сльози у очах,
Святий заплакав гірко від безсилля.
До нього підійшов наш Ярослав, -
Кремезний хлопець з добрими очима.
" Дідусю, йди. У тебе ж купа справ,
Допоки трохи стихло за плечима.
Сьогодні ми не пишемо листи,
Пробач. На жаль, часу не вистачає.
Як будеш біля Бога, попроси,
Щоб побратимів з поля взяв до раю.
Проси країну нашу зберегти,
За неї стільки полягло вже цвіту...
А скільки ще піде у засвіти...
Щоб вільно і щасливо жили діти. "
Святий пішов, та шляхом знов і знов
Пригадував, як до війни тут було.
Була ж у душах доброта, любов,
Та люди про це все чомусь забули...
Автор: © Nezlamna Vi