Leaderboard

Ингредиенты: 1 л банку вишень без кісточки (я брала 750г) 8 ст. л. цукру ( 174 г) 1 ст. л. солі ( без верха) 1 ч. л. суміш мелених перців 1 ч. л. гострого червоного перцю ( я дала 0,5ч.л., ми гостре не полюбляємо) 30 г. приправи Каррі 2 головки часнику 1 ст. л. 9% оцту 50 мл води 2 ст. л. кукурудзяного крохмалю Соус дуже смачний, пікантний! До м'яса, в шаурму чудове доповнення, якщо ви полюбляєте солодкі соуси. Тепер в нашій сім'ї це другий улюблений соус ( перший Кетчуп перцевий ) Вишні свіжі або морожені, без кісточок, пробити блендером або перекрутити на м'ясорубку. Я робила вже в грудні, тому вишні з морозки. Вишню, цукор, сіль, спеції, подрібнений часник і оцет готуємо на повільному вогні, помішуючи, 30 хвилин. Розвести крохмаль у воді, додати до соусу, проварити ще 5 - 7 хвилин. ( Я на початку вишні крутила на м'ясорубку, тому на цьому етапі пробила блендером, щоб консистенція була однорідна. Думаю, що і з свіжими вишнями теж так буду робити. Мені здається, що якщо одразу пробити блендером маса буде більш пригорати, а коли вона типу шматочками шанс пригоріти меньше. ) Розлити соус по банках і закатати або просто під кришку капронову і після вистигання в холодильник. (Приблизний вихід вишневого соусу, близько 550 - 600 мл.) P.S. В морозці ще багато різних пюрешок з фруктів. Думаю, що потрібно спробувати і з іншими, наприклад, зі сливою чи малиною. Зроблю, поділюсь враженнями. Джерело

Фотоотчетик,яйцам 5 ,5 месяцев Пекла бисквит на 5 яиц,еще кексы пекла сегодня Покупала яйца по 15 гривень за десяток,на рынке сейчас у нас 90 гривень. Вобщея я сэкономила.

Ну була я в дохтура, от тільки вернулася. Ходила за ЄКГ, бо завтра йду до кардіолога за направленням, а туди треба суточну ЄКГ. Докторці сказала за горло, так вона мене роздягла, обслухала зо всіх боків, в горло ліхтариком залізла, за вухами щупала, на тест ПЦР заставила піти... Карочі, жити ще буду. Тест ПЦР отрицательний, ЄКГ спокійна, горло більш-менш, в легенях чисто. Прописала мені якийсь ПульмоБРИЗ. В аптеці при поліклініці воно коштує 238,60 грн, а заказала на Таблеткі.юа за 134,20 !!!!!!!!!! за 100 метрів від поліклініки. Отакої!!!

От і я саме про те, що треба думати, кому і що кажеш. Повністю солідарна з Наталею.

Неля, єдине, що я хочу побашати отим паскудним тусям, свєтяшкам, отій торбі (забула, як її, і доця там теж торба), женям, альбінам, монам - щоб їм від їх любих кацапів так прилетіло, щоб і кісточок не зібрали. Щоб нажерлись по саму глотку руцького міру, щоб зі всіх щілин він у них виліз. А шеф, то фашист знаний. Та потвора проявила себе ще у 2014, тож нічого дивного. рашенстка педерація і її виродки в усій красі.

А мені подарували отаку насадочку до комбайна BOSH МУМ 5 Дуже подобається, бо для мене по-корейські, це саме форма! Теж терла на манюній дерев'яній, але важко. А я цю форму люблю усюди. Наприклад в печінкові рулети. От прям смак інший, якщо на звичайній тертушці натерти))) насадочка є тут, ціна гарна 410284592_6922417317879169_7518748246417812588_n.mp4

Наташа, отличный эксперимент! Держитесь, мы с вами.

Та давно так і роблю, бо ті аптеки вже подуріли зовсім.

Наташа не из Запорожья,а из оккупированной пока области. В Запорожье цена на яйца как всей Украине.

Подивилася ціну в тій самій аптеці поліклініці, якщо заказ через Таблетки. Вже 179,10, тобто 59,50 переплата. Дівчата, покупайте все через сайт TABLETKI.UA !

А шото в вас за яйця по 90??? чи то домашні?

Оксана, дякую за інформацію. Дуже гарна насадочка, як раз мій розмерчик.

Подивилась склад, вбивчий)))) В мене теж є така проблема, горло і далі бронхи, запалення... А ти стрептоцид пробувала? На початку, коли тільки горло, я відкусую від пігулки маленький шматочок, навіть не 1/4, а ще меньше, тримаю в роті, щоб розчинилось и потім потихеньку ковтаю. Так роблю на день десь 5-6 разів, як тільки чую, що горло болить. Вночі дуже допомагає! Мені жодна смокталка і бризкалка так не допомагає.

Не варто тратися на таке і на таких людей. Права Іра irysska - для неї війна скінчилася, а може й не починалася. А нам своє робить - ми тил, а тил повинен бути міцним і надійним. Ми повинні триматися, а для цього варто якось відволікатися і дозволяти собі якісь дрібні радості, ту ж ялинку, на приклад. По собі знаю, як важко переключитися. Чогось мені тільки що згадалася історія з моєї молодості: вляпалася я якось в затяжну депресію. Це тепер я вже грамотна і розумію, що то був якийсь гормональний збій і потрібно було перевіряти щитоподібну залозу та взагалі зайнятися здоров'ям. А я просто сиділа, чахла, за місяць на очах схудла до 45 кг, і не можу зрозуміти, що мені не так. І в сім'ї все слава Богу, і на роботі все добре, а не радує нічого, думки якісь дурнуваті в голову лізуть. Чоловік носиться, як з тухлим яйцем, а я все насилу жеврію. І тут ще на додачу потрапила на швидкій в лікарню, сказали підозра на апендицит, потрібна операція. І ось я лежу в передопераційній, накрита якимось старим простирадлом з застіраними п'ятнами крові, трушуся від холоду і страху. І тут підходить до мене лікар і каже що він має пройти зі мною якесь анкетування і я маю відповісти йому на якісь питання. І от серед купи дурнуватих питань звучить питання: "чи засмутиться хтось в разі вашої смерті". Сказати, що я офігіла, це нічого не сказати) І відразу перед очима вся моя сім'я, мої друзі, мій кіт. Думаю, нє, ну його на фіг, я маю видряпатися, я маю жити! Якось так) Я те анкетування тепер часто згадую. Ми маємо видряпатися.

Наташа, не переймайся. Іра правильно написала, що для неї війни навроді немає, вона живе десь у паралельній реальності. Нажаль. Не думай, в тебе зараз інші думки і хвилювання. Обіймаю тебе!

Вітаю в ялинковій темі. Ми вже з ялинкою. Цьогоріч Микола раніше прийшов, то і 'робочий кабінет' раніше йому треба. Ну і очікування свята набагато емоційніше, ніж післясвяття, тому саме час любуватись ялинкою і чекати дива. і куди ж нам без залізниці))

Не має у нас з ними нічого спільного і бути не може. Недавно в інтернеті попалася мені інформація, що на русні дружини та матері начебто почали збирати бунти. Я вже трохи зраділа, що їм щось стало доходити, але потім зайшла в саму новину і прочла коментарі і саму новину тут моя радість і зникла. Борються вони не за припинення війни, а щоб їхнім ванькам ротацію зробили. Тобто хай трохи перепочинуть ванюшки і потім знов підуть вбивати, тільки дайте їм час відпочити.

Дівчата,я там де мелітополь,тут своя історія

Оксанка, я абсолютно не засуджую тих, хто виїхав. А якщо це ті, хто вивіз діток, то навпаки я двома руками "за". Тут тригернули самі бажання, і те, що людина таке відправляє туди, де війна(( В мене є різні знайомі в найближчому оточенні - ті, що виїхали і не повернулись, ті, що не змогли знайти себе закордоном і приїхали назад. В усіх по різному складається. Просто, іноді треба думати що і кому ляпаєш, тим більше під час війни. В мене кума - дуже хороша людина - ляпнула мені в перший місяць повномаштабки, що не готова стати вдовою, тому її чоловік не приїде з-за кордону, поки не закінчиться війна. Я навіть не знайшлася, що відповісти. А інші жінки готові? А моя невістка готова? А самі хлопці готові померти? Ну от як таке можна було зморозити?! Знаючи, що мій малий з п'ятої ранку 24 лютого на війні. І ось вона вже 2 роки сама, і ще не відомо скільки буде сама. Їй важко, я, наче, і жалію її, але оті слова зринають в пам'яті, я не можу їх відкинути і забути... Два тижні назад витягли мене дівчата в баню, на посиденьки. Вперше за рік. Одна - переселенка з Генічеська, в другої воює син, в третьої чоловік. Пішла, бо розумію, що треба якось триматись. А мені іноді пишуть хлопці, яким робила шеврони. Видно, дружин жаліють, а в мені бачать якогось психотерапевта, чи хто зна...І от, сидимо в бані, приходить повідомлення "Привіт, як ти?" Я вже й набрала, що "Не повіриш, в бані", і тут мене щось торкнуло, думаю, ні, вони там в окопах, а я про баню...Витерла, написала, що норм все, вони як. І чоловіка прорвало. Він зі мною одного віку, з першого дня воює, знаю, що хотіли його списати, а він відмовився, завжди саме він мене підтримував, до речі, а тут...Я не знаю, в мене самої ледве не сталась істерика. І найгірше, що не знаю, чим їм допомогти, навіть слів не можу знайти, щоб якось підтримати(( Добре, що хоч про баню не написала, бо, бось, для нього це могло бути останньою краплею...

Оксанко, мені одна знайома прямо сказала "так а що, я зараз виїхала без перешкод, коли ще я так зможу і моїм дітям не тільки мати потрібна, а і батько. А хто хоче, хай воює". Далеко не всі люди такі, але є і такі. І повертатися вона не збирається, сказала "можливо, як все відбудують, я хочу жити". Виїхати кожен має право, тут без питань. Але іноді треба думати, що слова теж ранять. А щодо діаспори, то вони частіше більш чуйні і проукраїнські, ніж такі українці, як та моя колишня знайома.

Люди, які виїхали, живуть в іншому світі і їм важко розуміти нас, бо вони посеред миру! Я іноді теж дивуюсь, а іноді думаю, що може і вірно роблять, що вмикають самозахист, відключають війну. Вони зберігають себе... Хочеться вірити, що для повернення на Батькіщину щоб нормальними людьми ( а не каліками в душі) ростити дітей. Але, тут же думаю про тих, кого колись давно вивезли батьків, чи може вже там народились, діаспора, як вони переймаються, допомагають... Але і вони ж не плачуть цілими днями... Все важко сприймається нами, бо нам болить! І знов таки, ми теж живемо, готуємо, купуємо, святкуємо. Так, по своєму, з болем в душі, але іноді, чоловік приїжджає, відключаюсь від інету, на пару годин, і здається, наче усе добре. Все складно. Усі різні. В минулому році ялинку не ставили, чоловіка не було, я з сином, якось навіть і не думалось. А в цьому син захотів, тому ялинку повісили. А гірлянда на стіні висить ще з минулорічного блекаута, бо від павербанка)

Дякую, обов*язково спробую твій метод. Я стрептоцид теж вживаю, але твоя схема цікава. Мені вже полегше, сподіваюсь, що нижче болячка не піде. Вокара діє!