Leaderboard

Оксан, нууу, фоткнула. Але вона в нас цьогоріч не особливо прикрашена, бо якось настрою не було, а на нові іграшки часу не було. Простенька. Але безпечна для діток)))

Дякую, Світланка. Дуже багато іграшок пороздавала, а дошивати нові не вистачає поки що часу. От як переможемо - навишиваю різних)) Під ялинкою ще більшенький ангел є. Ми його то на верхівку ялинки, то під ялинку ставимо. Ще карета з оленями є - але цьогоріч не ставили її, бо ялинку наряджали 31-го в восьмій вечора)), то вже не стали її розправляти\виставляти.

Наталя, які класні ангелочки! Для мене різдвяні ангелочки - основний атрибут Різдва. Я як десь бачу такі хендмейдовські ангелочки - обов'язково купую, дуже їх люблю, маю багато маленьких дерев'яних ангелочків :)

Дівчата, поширюються чутки, що ото наші влупили чи в Криму чи десь під Белгородом в якихось дуже поважних вояк рашистів. Вони когось до Москви гвинтокрилом повезли на всіх парах! І НАЧЕБТО САМ ГЕРАСИМОВ КУПУЄ БІЛЕТ ДО КОБЗОНА, АЛЕ КАСА ЩЕ ЗАКРИТА НА ПЕРЕРВУ, ВРОДІ ДОЛЖНА ОСЬ ОСЬ ВІДКРИТИСЯ...!!! отаке прочитала

Ой, яка краса! Я теж одразу на ангеликів звернула увагу! Дякую, розглядала із задоволенням!

Наталочко, яка в тебе красива ялинка! Мені дуже подобаються такі іграшки на неї, такі чудові!

Складна, але ж і ніхто не засуджував. Коменти стосувалися лише тієї дами, що Наталі написала. Ну і я згадала знайому, що мене назвала лохом, бо залишилась в Україні. І так, я декількох людей знаю, що виїхали просто тому, що всіх пускали на дурняк. І слова про те, що хтось не має права вивозити діток чи взагалі їхати, ніхто з дівчат не написав. І я не писала. Тож Танін допис це така собі ....маніпуляція чи то думками чужими, чи ще чимсь, що їй здалося. А про тил....то взагалі. Треба щось робити (записала собі, а то я не знала без підказки). П.с. Ланочка, вибач, за офтоп. Піду щось робити.

Було одне філе куряче, зробила отакі крученики з начинкою і сметанно-сливочну підливку. Смачно! До чаю для Вови напекла печиво Полено з ізюмом. Смачне!

Тому що вони сухі, хрусткі) бо є ще тонкі наливні. Тема оцету дуже важка. Але мама так робила) Дуже рада, що прийшло до душі.

От і я саме про те, що треба думати, кому і що кажеш. Повністю солідарна з Наталею.

Пропустила цю тему, не знаю чому. Дівчата, не треба сперечатись. Всім важко, і тим хто дома о стався. І тим хто виїхав. У нас багато хто виїхав за кордон. Но багато хто із знайомих і вертатись вже не збираються. Будують нове життя на новому місті. Діти вже пішли до школи там чи дитячі садочки. Мами працюють і заробляють на життя. А вот чоловіки дома чи на фронті. Багато сімей руйнуються із-за цієї клятої війни. Нікого не засуджую, хто як може так і пристосовується. У нас в місті жили блогери. Чоловік і жінка предпенсіонного возраста. Жили в Донецьку, після 14 року переїхали до Ізраїлю. Потім років так 3-4 назад опинились в Запоріжжі. Непогана квартира була, жінка працювала. Ну і грошенятка з Ю уба непоганий доход мали. Я на них не була підписана, тому підробиц їх життя не знаю. Знаю що дорослий син так і о стався жити в Ізраїлі . Ізредка, коли в ленті з'являлось іх відео, могла продивитись. І вот перед самим Новим роком вискакує її видео, як вони перетинають польску таможню на своєму авто і тримають шлях до Норвегії. І тут я зацікавилась і підписалися. Спочатку було цікаво дивитись. Красива природа на шляху, хоть шлях і тяжкий. Потім зупинка спочатку в одному пункті, зараз друге тимчасове житло в якомусь мутакі в невеликому містечку. Наблюдати було цікаво, но потім стало якось неприємне. Такі захоплюючі враження від всього нового. Щоденні походи по ТЦ, показ покупок і ціни ( по нашим меркам дуже великі на все). Коли почали готуватись до святкування Рождества і НР, я зовсім охрінела. Такі продукти купляли , що у нашій країні не кожен собі дозволить. Купляли лососі целими потрошеними вже рибинами, ну то ладно. Норвегія рибна страна, перевели крони в гривні, трохи дешевше як у нас. Но все рівно, я з пенсії+зарплата собі не позволю такої розкоші. Потім індик, ціла тушка... купували по акції, но все рівно от ціни тієї тушки я офігела. Шоколад, солодощі, правда акційні, но кожен день. Но то таке, купуєте на здоров'яєчко. Но зачем все це с таким захопленням показується? Що подивившись на все це, мимоволі в голові думки з'являються, а що я тут роблю? Чому не виїхав кудись в "тепленьке" містечко. Но це такі миттєві бажання одразу повертають до сьогоденної реальності. І знаю як би не було тяжко, свою хату ми не покинемо. Но що мене більш всього здивувало, це коментарі підписчиков. В основному це друзі, які типа в захваті от побаченого, всі поздоровляють і в захваті от того як вони устроїлись. Но друзів мало, в основном параша пише. Теж поздоровляють що с@ебались з України, сравнивают Норвегію з своєюсибирью. І багато таких як туська, з окупірованних наших територій які сбіжали до параши і там будують нове життя. Не один такой комент проти України, ні один підписник не заблокований. Я подивилась на все це, написала розгромний комент і удалилась. Написала про то що вони як перекатиполе, які на горі в країні, воспользовавшись усіма льготами беженцев, намагаються покращити своє життя. Не знаю, може я і не права, но це мої думки. Я розумію коли мама, бабуся спасают своє дитятко від ракет і бомб. Но є і багато тих хто підтримує все росіянске, но тікає жити до Европи. .

Прочитала вас .. і так стало мені гірко на душі,краще б не читала... я із тих, що виїхала.. з двома маленькими дітьми 11 міс і 3 роки.. я не знала що чекає і там і тут... Донька з хворою спиною= з грижами і протрузіями. Сама не змогла. Всі кого я тут бачу, всі не щасливі.. всі чекають перемогу, тут постійно збирають гроші, волонтерять. все що можуть роблять. І до речу,війна почалася в 14 році, я все робила щоб допомогти своїй країні , і пам'ятаю добре як тут посварилися , тіпа-не наша війна.. В мене є знайомі,що живуть в Дніпрі і чекали на кацапів,не знаю як щас, і вони не виїджали. не можна так заочно осуджувати.. За кожною людино. стоїть причина. зі мною вчиться дівчина 35 років- з Харьківа- в нех загинув чоловік і маленька донькаю за мно. вчиться чоловік 63 роки. 6 дітей. Усі воюють, 1 був в полоні,він його викупив, другий без вісті пропав.. Матір розстріляли. Він привіз сина з полону сюди на реабілітацію. І в нього війна не закінчилася, позавчора він в групі виставив фото свого дому, він вранці уїхав в Німеччину, а в обід в дім ракета. Його можна засуджувати? Держати тил,це не звинувачувати виїхавших, а робити щось . дуже не приємно таке читати.

Оксанка, я абсолютно не засуджую тих, хто виїхав. А якщо це ті, хто вивіз діток, то навпаки я двома руками "за". Тут тригернули самі бажання, і те, що людина таке відправляє туди, де війна(( В мене є різні знайомі в найближчому оточенні - ті, що виїхали і не повернулись, ті, що не змогли знайти себе закордоном і приїхали назад. В усіх по різному складається. Просто, іноді треба думати що і кому ляпаєш, тим більше під час війни. В мене кума - дуже хороша людина - ляпнула мені в перший місяць повномаштабки, що не готова стати вдовою, тому її чоловік не приїде з-за кордону, поки не закінчиться війна. Я навіть не знайшлася, що відповісти. А інші жінки готові? А моя невістка готова? А самі хлопці готові померти? Ну от як таке можна було зморозити?! Знаючи, що мій малий з п'ятої ранку 24 лютого на війні. І ось вона вже 2 роки сама, і ще не відомо скільки буде сама. Їй важко, я, наче, і жалію її, але оті слова зринають в пам'яті, я не можу їх відкинути і забути... Два тижні назад витягли мене дівчата в баню, на посиденьки. Вперше за рік. Одна - переселенка з Генічеська, в другої воює син, в третьої чоловік. Пішла, бо розумію, що треба якось триматись. А мені іноді пишуть хлопці, яким робила шеврони. Видно, дружин жаліють, а в мені бачать якогось психотерапевта, чи хто зна...І от, сидимо в бані, приходить повідомлення "Привіт, як ти?" Я вже й набрала, що "Не повіриш, в бані", і тут мене щось торкнуло, думаю, ні, вони там в окопах, а я про баню...Витерла, написала, що норм все, вони як. І чоловіка прорвало. Він зі мною одного віку, з першого дня воює, знаю, що хотіли його списати, а він відмовився, завжди саме він мене підтримував, до речі, а тут...Я не знаю, в мене самої ледве не сталась істерика. І найгірше, що не знаю, чим їм допомогти, навіть слів не можу знайти, щоб якось підтримати(( Добре, що хоч про баню не написала, бо, бось, для нього це могло бути останньою краплею...