Leaderboard

Наташа, може тобі щось треба з девайсів та посуду, то не соромся і напиши. Всі разом придумаємо і допоможемо.

Ох, Ната, і сміх, і гріх) Я відразу, коли прочитала про Казахстан, подумала про репресовиних і висланих наших людей. Маю багато знайомих і друзів, чиї баби з дідами чи батьки були заслані і переселені в Казахстан, вони народилися там, а потім при найпершій можливості поверталися додому, це цілі родинні трагедії і історії. Але головне, що вони вдома

Ні, в мене такого немає. Я таке тоді теж хотіла, але щось в мене не склалося з цим приладдям. Я замовляла інше у Malva, купувала разом з тістораскаткою та сушкою для локшини. В мене просте коліщатко італійське, але працюю іншим. Отаке в мені, дуже подобається! Пройшлася пальчиками по краю чебурека і коліщатком проїхала зверху - все відрізалося і скрепилося. Нічого не розкривається. Коштує копійки.

Розкажу вам вчорашній прикол) почну з того, що « всі баби , як баби , а я з червоним свідоцтвом про народження) Чесно, свідоцтво у мене червоного кольору. Далі зрозумієте) Вчора іздила в сусіднє місце і попала на штраф. ( Там дуже хитро стояв знак і тому я порушила. І до речі, я там була така не одна), вони тільки встигали виписувати штрафи. Ну то таке. Так ось, при виписуванні штафу завжди питають місце народження. Кажу:Целіноградська область і далі. В майора( це чоловік сказав), прямо ступор) Питає : це роооосія? Кажу гордо: ви що! Казахстан! Але слово целіна і що це взагалі таке йому не відомо) Хоча я і намагалася пояснити коли це було) І до речі , це не вперше, коли я озвучую місце народження , мене прямо з якимось неприємним подивом приписують до расєі) А я одним махом відрубую всі іх підозри)😜Але слухати то, дуже смішно) І це ще вони не питали дату народження😅

Наталочко, в мене трошки друга історія.Батьки , бідні , як церковні миші, іздили на заробітки, піднімати целіну. Бідували там дуже. Батько розказував що і ховрахів іли і лугових собачок…Та ще і мене приперло там народитися. ( Мама була в декреті рівно 2,5 місяці, а далі я в яслі. Так я і в дитячий садок ходила, як на роботу. ) Мама - сирота, батько завжди в роботі, нас троє, Не було і гадки , що буває інакше.

Дівчатка, доброго вечора! Ну на рахунок розміра Лануся прорахувалася) Бо коліщатко просто бомбезне і велике) Я як розпакувала аж ахнула! Воно таке масивне, добротне. Фоточкку звісно додаю) Я якщо чесно, навіть не розраховувала, що зможу отримати свою маленьку мрію) В краіні війна… Поламані долі людей.. Асвабадітєлі відібрали в людей ціле життя, домівки, все те, що вони любили( хай 300 раз будуть прокляті !) Вибачте, заносе. Але я як подумаю, що прийшлось Наташі пережити, як кожного разу починати все з нуля, просто не можу стриматись! І як можна серед цього всього ще памʼятати про якесь коліщатко? Як? Не можу до сих пір зрозуміти) Які підібрати слова і чи вистачить всіх слів, щоб подякувати Наталкі за такий подарунок? Наталочко, вірю, що матимеш змогу до нас заглянути. Дякую тобі від усього серця! Щиро! Бо для мене ти героіня! Хочу обняти сильно- сильно! Дякую! Аааа! ще скажу про ступор) коли прийшло повідомлення з нп, що до мене прямує посилка) Я і маршрут дивилась і відправника) і так і сяк) Знаю точно, що нічогоне замовляла, а посилка іде. Прийшла до висновку , що хтось щось переплутав і тому до мене іде чужа посилка) Добре що Лануся додумалася попередити) Отже невгамовна! І ось воно! У всій своій красі! Лануся, ти вічний наш двигун ! Дякую!

Історія одного коліщатка Це був перший рік повномасштабного вторгнення. Наташа Natali06 зателефонувала мені з проханням пошукати коліщатко для формування чебуреків. Ще давно, у минулому житті, багато хто купив такі коліщатка під час спільної закупівлі. Тоді Наташа не встигла його замовити. Я перерила весь інтернет. На AliExpress та в Україні такого товару не було. Тоді я звернулася до минулого життя й знайшла, хто з українок придбав це коліщатко. Була надія, що вже награлися і готові продати. Першою такою людиною була наша Іра Iza. Вона одразу сказала: подарую. Іра на той момент поїхала з Києва . Але ключі були у нашої Лєни Коник. Лєна пішла до Іри, довго шукала, але… коліщатка вдома не знайшлося. Тоді я написала нашій natamylove. Вона жила в російській окупації. Але на той момент була надія, що її місто звільнять. Наташа сказала — щойно з’явиться можливість, подарую і надішлю. І ось тиждень тому мені написала Наташа- natamylove: куди висилати коліщатко? Тепер коліщатко живе у нової господині. Воно пройшло величезний шлях. Пережило дві окупації — 14 р. в Луганську. 22-25 р. — у тому місті Запорізької обл., де згодом жила Наташа natamylove. Перетнуло білоруський кордон. Побувало на Західній Україні, та приїхало до Кіровоградської області! Ось таке маленьке коліщатко-мандрівник із довгою історією. Натали -natamylove ! Дякую! А продовження напише нова господиня коліщатка ...

Наталочка, іди швиденько обійматися! 🥰 Дуже рада тебе бачити! Величезне , аж до самого неба, ! тобі дякую 🙏🏻! В такі важкі часи , ти ще й про мене з тим коліщатком памʼятала! як ти влаштувалася? Чи все добре ? Свєта права, кажи , може щось потрібно?

Всім доброго дня, Мабуть доля така була у коліщатка-таку подорож подолати,я і не скористалася їм,бо багато девайсів куплялося,так ручкі не дійшли до ньогохай тобі послужить! Я вже з вами, буду щось консервувати з вами,живу сама,їм мало,багато не наготуєш. Але на зиму маму вже сюди заберу.

Боже, дівчата, які ви класні! Які ми сильні, виявляється. Читаю і реву... Як я хочу аби ми всі могли жити там, де ми хочемо, жити так, як ми хочемо, і що б ніяка падлюка якцапська не сміла і зиркнути в наш бік. Я не можу уявити, що пережила Наталя в окупації і виїзджаючи звідти, пишу - і витираю, не можу зв'язати слів(