Leaderboard

Жили собі люди. Жили собі в мирі. Хтось в свому будинку, хтось в своїй квартирі. Хтось в місті своєму, а хтось у містечку, А хтось у селі від тих міст недалечко... Хтось хліб випікав. Хтось дітьми опікався. Хтось дім будував. Одружитись збирався. Хтось мріяв про море, про подорож літом, А хтось для окраси висаджував квіти... Хтось вчився ходити, а хтось на вітрини Свої виставляв кольорові картини. Хтось думав про вічне блукаючи парком, А хтось все крутився знаходячи шпарку. Хтось серце старе запускав по новому, А хтось добирався до рідного дому. Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився. Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився. Хтось щось купував й віддавав безкоштовно. Хтось справи вирішував всі полюбовно. Хтось палко кохав. Хтось не знав ще кохання, А хтось від невдачі приймав покарання. Хтось вірив, хтось знав, бо надію мав зримо, А хтось вже роки рахував за плечима. Хтось бачив себе у маленьких онуках, А хтось тамувався в сердечних розлуках. Хтось мчав на авто у незвідані далі, А хтось залюбки напирав на педалі Стежками рідненькими рідного краю І тішився:« Кращого в світі немає...» І все обірвалось... За мить. За хвилину. Насунула чорна війна на країну. То ворог піднявши себе величаво Собі щось надумав, що має він право На долі людські, на людські почуття. На землі чужі. На безцінне життя... Хтось дім залишав. Переборював втому. А хтось вже не мав ні квартири, ні дому. Хтось хліб випікав, щоб життя не скінчилось. Комусь народитись на світ не судилось. Хтось тихо сидів у підвалах закритих, А чобіт ворожий топтався по квітах... Хтось Богу молився за брата, за тата. Хтось сина свого проводжав воювати. Хтось слізно хрестив чоловіка у спину, А хтось малював в чорних фарбах картину. Хтось все необхідне складав для потреби, Тому, хто не бачив ні сонця, ні неба. Хтось щиро ділив хліба краєць в долоні, Свій краєць, чужому синочку і доні. Хтось йшов на ворожі бляшанки відкрито, А хтось в полі сіяв пшеницю і жито. Хтось сіяв життя на смертельнім плацдармі. Хтось п’яту добу на ногах у лікарні.. Витягував з пащі смертельної долю Того, хто боровся за віру і волю. За нашу любов до чарівного краю, Бо кращого в цілому світі немає..! Прийде перемога і згине навіки Ворожий народ. Безіменний, безликий. Гонимий він світом буде звідусюди. І з часом, такого народу не буде. Бо хто йде з війною на вільну країну Той сам від ненависті своєї загине..! /Галина Попова/

video-bf08d179c8229e4bd5da7963f1d01331-V.mp4

Світланко, от щоб ти була здорова Все гарно, але Варусу в нас немає а від багатьох вин в мене болить голова. Але вихід я знайшла - пью горілку

Макс Бужанский А завтра была война. Потом, очень многие, зачем то расскажут, что они всё знали заранее. Я в это не верю, и они не верят, те, кто знал и поверил, уехали накануне, и не рассказывают об этом публично. А остальные не верили. Немыслимо в это поверить, даже сейчас, когда уже всё прошло перед нашими глазами, невозможно объяснить, как в это можно было поверить тогда. В парламенте не верил никто. Весь день 23 числа, с самого утра и до 10 вечера, все грызлись вокруг постановления о введении чрезвычайного положения. Из за запятых спорили, оппозиция жестко по каждой букве шла, и никто, ни один человек не сказал, очнитесь, ерунда это всё, завтра они нападут, выбросьте эту бумажку бесполезную, нужно вводить военное положение. Никто не сказал, все выступали от своих фракций, и я выступал от нашей, прыгал на костылях к трибуне, просил зал ввести в стране чрезвычайное положение. А завтра была война. И было всё, как во время войны. Массовый героизм на фронте и в тылу, и позорные случаи "бегства за границу в женском платье". Сто тысяч добровольцев, ушедших в ТРО, и гуляния улицами Вены и Дубая в цветах украинского флага, вечеринки с шампанским с плясками на столах в Куршавеле. Мы жили, любили, ненавидили, боялись, боялись показать, что боимся, боялись перестать бояться, смеялись, плакали, грызлись до смерти и через час не помнили о том, что грызлись, не то что из за чего. И слали деньги на нужды фронта. Наша страна не сдалась. Знаете, когда я собирался это написать, у меня крутились в голове слова о том, как много мы потеряли, как много сломано, как что то рухнуло, разбилось навсегда. А когда сел писать обнаружил, что пишу совсем о другом. Да ничего у нас не разбилось, разбилось у них. Мы всё те же, мы всё с теми же, мы хотим всё того же, мы просто привыкли жить с мыслью о том, что если каждого из нас сегодня не убьёт ракета или снаряд, каждый из нас завтра утром улыбнется солнцу. Это оказалось так много и так дорого, улыбаться солнцу по утрам, улыбаться друг другу, внукам расскажем потом, чтобы они рассказали своим внукам, а те своим. Как мы улыбались, хоронили своих мертвых, вытирали слёзы и улыбались. Как обнимались чуть ли не с незнакомыми людьми на улицах, когда наши освободили Харьковщину и Херсон, звонили друг другу, кричали в телефон, как безумные, мы оказались живыми людьми, даже те из нас, кто погиб! А они нет. Россия потеряла лицо. Россия в этой войне навсегда потеряла лицо, и я не о международной арене, нет, это то они переживут, у них просто больше нет лица в принципе. Одно на всех у всей страны, нет больше там никакой индивидуальности, одно на всех лицо, потерянное, одни на всех эмоции, одни страхи, одна ложь, одна кровь на руках. И это уже навсегда. Страна врагов, страна, в которой нет мирных жителей, страна, живущая одним огромным комплексом неполноценности, и пытающаяся им убивать. Завтра была война. И это завтра так и не закончилось ни для кого из нас, один бесконечный день с перерывами на сон. Но это был наш день, они не прошли.

"У России есть давняя и непобедимая потребность превратить весь мир примерно в такой вот "натюрморт". Все и везде должно быть именно "так". "Гойда" - штука пахучая и все время требующая "выхода. Россия считает эту "гойду" своей высшей исторической миссией и видит в ней необъяснимую метафизическую красоту. Год назад Путин добавил в картину свои мазки. "Он выгадил войну и гордо вывалил ее под нос офигевшему человечеству". "Продукт" всех очень впечатлил. Путинская гойда воняла одновременно и гитлеровщиной, и ладаном, и шизофренией. Кремлевский диктатор был счастлив, но случилось непоправимое. Эта война за год рассказала миру абсолютно все о России. Война раздела ее и обнажила. Она сорвала тряпки бутафорской культуры и обшелушила фальшивую историю. Из "страны-загадки" РФ превратилась в страну-маньяка, в страну-питекантропа, в страну со столь серьезными "задержками в развитии", что особых шансов на дальнейшее существование у нее не осталось". А. Невзоров, 24.02.23

В мене Вова тж кожен рік робить вино з дачного винограду, але червоне, в нас Кудерк (кудрік). В прошлому році він чогось наполовину померз, тому восени Влва зробив вино навпіл кудрик+лідія (чи щось подібне, росло на закинутій дачі). От недавно злив з осаду, закріпив і поставив дозрівати. Я пробувала, нічого таке вийшло. Ми ніколи купаж не робили.

О ні, це мій настрашніший жах - солодке вино Я, як колись напилась так то відвернуло, солодке зовсім пити не можу.

Та тепер вже буду шукати. Треба в Маркетопті подивитись. Я домашнє вино можу пити, навіть і голова не болить. Ми робимо з дачного винограду. Але я білі вина більше люблю. А знайти магазинні, щоб голова не боліла, ще той квест. Тому зробила собі скрін і буду шукати в магазинах це Вардиані. Може в Сільпо є

А в мене домашне виноградне улюблене. І щоб солоденьке, бо я ж солодкоїжка. Магазинне теж солодке собі вибираю

Ірусік, нема Варусів, так є щось інше. Просто дивись цю марку Вардиані в ваших магазинах і запитуй саме Тбілісурі. А наші АТБ з ціею маркою Вардіані зовсім не працюють, тому і нема ніяких інших вин ціеї линійки. А в Варусі всіляких вардіанів багато))) От знайди і купи собі пляшку, голова боліти не буде, зуб даю (штучний))) А від горілочки мені теж нормально, іноді з Вовою пропускаємо рюмцю. Домашні вина пити не можу ніяки, максимум ковток, але навпіл розведені водою заходять набагато краще. Але я не по ціх ділах.

Рік спротиву, рік болю, рік ненависті до російських вбивць … Не забудемо! Не пробачимо!

Михаил Гельфанд (Михаи́л Серге́евич Гельфа́нд — российский биоинформатик. Доктор биологических наук, кандидат физико-математических наук. Член Европейской Академии. Профессор, вице-президент по биомедицинским исследованиям Сколковского института науки и технологий.) РЕПОСТ ОТ Дмитрий Травин (Живет в г. Санкт-Петербург) Не переписывайте историю Великой Отечественной! Сразу на выезде из Екатеринбурга есть небольшой городок Верхняя Пышма. Когда мой друг Сергей Мошкин повез меня посмотреть созданный там частный музей военной техники (преимущественно времен Второй мировой войны), я сомневался поначалу, будет ли это интересно. Однако зрелище оказалось захватывающим. Музей огромный, раскинут по большой площади, открытой ветрам, дождям и снегу, да еще включает ряд зданий, где экспонаты размещены на нескольких этажах. Но самое интересное, пожалуй, обнаруживается на маленьких табличках. Дело в том, что помимо представленной в изобилии советской военной техники есть там хорошая коллекция техники зарубежной. И прежде всего – англо-американской. Времен Второй мировой войны. Ходишь, смотришь и читаешь. Пехотный танк «Valentin». Производитель – Великобритания, Канада. Поставлено в СССР по ленд-лизу 3332 штук. Пехотный танк «Matilda». Великобритания. Поставлено по ленд-лизу 918 штук. Средний танк «Sherman». Производитель США. Поставлено по ленд-лизу 3664 штуки. Легкий танк «Stuart». Производитель США. В СССР по ленд-лизу – 1232 штуки. Британский автомобиль Austin. Прибыло по ленд-лизу около 500 штук. Использовались для создания реактивных установок. Грузовой автомобиль Ford WOTB. В СССР по ленд-лизу 731 штука. Большой водоплавающий автомобиль GMC DUKW-353. Поставлено по ленд-лизу в СССР 723 штуки. Американский баластный тягач «Dimond». По ленд-лизу в СССР – 471 штука. Легкий плавающий автомобиль Ford GPA «Seep». Поставлено в СССР по ленд-лизу 2200 – 3500 штук. В другое время я, может, и не обратил бы особого внимания на эту информацию, предназначенную не столько для мальчишек и инфантильных дяденек, фанатирующих при виде орудий массового уничтожения людей, сколько для вдумчивого посетителя. В принципе значение ленд-лиза в истории Второй мировой хорошо известно. Но есть ведь у нас сейчас любители переписывать историю, утверждая, будто Запад всегда нас ненавидел, желал уничтожить и стройными колоннами вел свой завоевательный поход на Восток. В эпоху, когда шарлатаны все ближе подбираются к написанию учебников, такой музей чрезвычайно полезен. Хотя ясно, что до Верхней Пышмы немногие туристы сумеют добраться. Леонид Лихолат (из коментов) Безусловно, все эти выкладки, и еще множество других, очень интересны. Но интересны они людям, которые и без них немного ознакомлены с ситуацией. Для тех же, у которых от телевизионного излучения, давно высохли остатки мозга, я никогда не пользуюсь такими доводами. Я им просто показываю пуговицу. Одну-единственную пуговицу. Которую поставляли так же по ленд-лизу. В количестве 280 миллионов штук...

Фантомас путлхуїло зниіми маску

video-75c240d3b5e6451dbc7d194cfaafbf07-V.mp4

Отакі два рибов засолилися, щаз буду розделувать. По виду навроді женщінов. Розріжу и гляну.

На сніданок у нас був булгур по-флотськи. А ще поночі напекла смаколиків. https://mooka.com.ua/forums/topic/1197-брауни-с-творогом-и-красной-смородиной/?tab=comments#comment-28819 https://mooka.com.ua/forums/topic/2756-пирог-медовый-с-яблоками/ https://mooka.com.ua/forums/topic/1136-безе-французская-меренга/ яблука спекла для пюре - буде ще одне морозиво. https://mooka.com.ua/forums/topic/2035-мороженое-яблочное-с-вишневой-ноткой-миксер/

Я їм тільки з солоного сала шкурки, в іншому вигляді в мене їх просто не буває. Ніколи не готувала їх ні окремо, ні просто закидані в якесь блюдо. Тільки аля натюрель. Вуха колись купила штучку підкопчене, ну з*їла, але нічого смачного в них не побачила. Жорстке, один хрящ, ні, більше не буду. А я піцу на обід печу! Вже спекла, стигне... трішки грилем передержала, але не критично. Румочку вінця Вова мені налив, мого улюбленого. Пішла я обідати.

Скажу коротко.... Слава ЗСУ! Героям слава! Україна переможе! Смерть окупантам! Уся підо@русня, будь проклята на всі віки! І будьте прокляті кацапи за те, що я майже рік починала ревіти, коли по радіо чула пісні, пов'язані з війною. Океан Ельзи, Макс Барскіх тощо. От просто де б не знаходилась, одразу сльози на очах. Лише останнім часом я цю емоцію опанувала і якось вже не реагую так гостро. Будьте прокляті всі ті знайомі з форумів, які підтримали все це жахіття. Ці істоти, які виправдовують сво, заслуглвують лише одного - пекельних мук. Ті, хто заглядуть сюди, шпіонячи як пацюки, знайте, що ви істоти, потворні істоти. І я від всієї душі, в якій з 24.02.22 оселилася велика ненависть до кацапії, бажаю вам всього того, що пережили і переживаємо ми. А краще - просто здохніть, світ буде чистішим. А Україна була, є і буде! Чуєте, шпигуни довбані? Слава Україні, Героям слава! Батько наш Бандера!

Читаю, дивлюсь, знов читаю... Люди пишуть пости, виставляють свої відео, коментують інших. Усюди спогади. Як ми пережили початок цієї війни. РІК! Пройшов вже рік. Нескінченний. Лютий довжиною в цілий рік. Весна, літо, осінь, зима... усе минуло якось непомітно, замасковане бескінечними обстрілами та, у рідкі дні затишшя, очікуванням чергового обстрілу. Ми усі стали експертами у розпізнаванні вибухів. Звідки, куди, чим... Ми навчились жити кожну мить. Зараз. Ми стали одночасно жорсткішими та м'якішими. Стали більш цінити добро (чи мені так здається). Наша ненависть до ворога додає наснаги жити та чекати нашої Перемоги! Знаю купу людей, які звернулись до Бога. Та не меньше людей, яки в нього вірити перестали. Але і ті і інші вірять в ЗСУ! Зізнаюсь. ЗСУ , наразі, і для мене майже Бог. Бо, якби не вони, то де б була зараз Україна. Та чи була б

Оказалося, що нижня силётка це мущщіна, а верхня це дама. Причому таке я побачила вперше в житті - в неї були дві пари ікри!!! Ікра наполовину стигла, з дуже маленькими м*якенькими шариками. Тобто в неї були близнюки!!! Пардоньте, не вспіла сфоткати, не помню, як вона опинилася в мені в роті... отямилася, а вже нема нічого.

Піцу вже зжерли, трішечки замало було. Хоча раніше її було досить. Старіємо... Винце не домашне, то наше українське вино Довго шукала вино, яке не дає мені головного болю, щоб було біле (від червоного зразу тиск!), не солодке і не кисле. Ото саме воно! Купляю його вже год 5, тільки це можу пити. Доречі, в нас зовсім мало вин полусухих, здебільшого продають полусолодкі. Або на полусухе ціна не для мене. Попробуйте! В АТБ немає, беру в Варусі, часто акції.

І ще він без дірочок, такий щільний тонкий еластичний млинець. Я довго не розуміла, чим різняться налисник та млинець. Тільки декілька років назад розкумекала.

Отой мультяшний черпачок ну як спеціально під млинцеву мірку роблений! Такий вдалий до цього. В мене один дома в місті, другий на дачі. Десь ще один був, треба знайти.

Хлопці все частіше замовляють "дурники" - це я так називаю не статутні шеврони.