Natali06

100%!

Наталочко, як вилюдниться будемо милуватись разом)Але всю красу покаже через рік- два.

Якщо потерпите, покажу ще свого «слоника» . Це хоста Gunter Prize. Ох і лаповуха)

Наталочка, головне почати) А ще, квіти - то хвороба) Бо хіба людина при здоровому глузді, буде ще добавляти собі скільки роботи?)) до речі, ще одну трояндочку купувала окремо( ну дуууже іі хотіла) Йорс ін Континьен френдшіп. Ох і зробила вона мені нерви) пересорт уже бутони викинув, а ця сидить , як тормоз( Вже думала примінити до неі крайні міри. Видно злякалася, тільки- тільки пішли бруньки Ось вона, фотографія в один день з іншими

Привіт моі хороші) принесла звіт, про те, що не ледарювала( а ви так думали? Правда ж?😉) В селі заклала новий розарій .бо в місті вже навіть см вільного немає) тільки зараз зрозуміла, що треба було сфотати місце до і після. Після-це те що ви зараз бачите. А до цього була бочка на 6 кб, пристройка , великий горіх, виноград, який уже падав, опори згнили( І купа сміття. Ледве вивезла( . Зате тепер заходжу в двір і душа моя співає) Мабуть я того, хвора )🤪 На зараз новеньких троянд 12, брала пересортом. Не можу вжедочекатись квітування) щоб хоча би побачити, які кольори мені дісталися) далі буде… IMG_6865.mov

Наталочка, дуже рада, що рецепт тобі сподобався) у тебе прямосмакота! Чудові вафлі! Дякую, що поділилась звітом! 😘

Христос Воскрес! З Великодніми святами! Нехай воскреслий Христос принесе перемогу всій нашій немовірній Україні – перемогу світла над темрявою, добра над злом! зі святом!

Коли ці тварюки напʼються нашоі крові?! Коли вони виздихають !??? Боже, хіба ти не бачиш, що расєі немає місця на планеті Земля!?

Ілюстрація Володимира Реброва.

Анічка, дівчатка зі святом!

• Як ми? - питаєш... Ти знаєш, тримаємось, світе. Між згірклих ночей і війною спотворених днів Ми можемо й досі світанкам рожевим радіти, Й топтати мрійливо стежки волошкових полів… Що в нас? - щоразу турбуєшся, стомлений світе... Бачиш, долаємо вперто кривавий цей шлях! Згарищем стала земля, а ми з вірою садимо квіти, Й тепло бережемо в замерзлих від горя серцях… «І звідки ця віра?!»- украй ти здивований, світе. Хрестами усіяні села, і змиті водою міста… На ціле життя стали старшими враз наші діти, Наповнився смутком їх погляд і стислись вуста… «Хіба так буває?»- тобі й усвідомити важко, Що ми не втопили надію в гарячих сльозах… Бо як до гніздечка свого повертається пташка, Так само щасливе життя повернеться до нас! • Автор : Людмила Лубинець •

Наталочка, приплюсувала трохи на карточку.

Наталочка, я аж слюною вдавилась! Яка краса! Заздрю по доброму…. Пішла милуватися твоім хлібчиком)

З наступаючим Новим Роком!